Carrion

Отправить ссылку другу

Подарки (1)


Оля Агеева

27 лет    
Львов, Украина

10 Августа 2009 в 00:47

Ви не чекали, а я знов приперлася… Друга ...

Ви не чекали, а я знов приперлася… Друга серія. Ура!!! 
Ми пролетіли… Хто б сумнівався… Нашо воно тобі? Досі в казку віриш? 
Змушена розчарувати тебе… В гробу вони бачили тебе і все, що з тобою пов*язано. От так от .
Весело. Так і має бути. В такі моменти похер на все і все до сраки. Мені. Тобі. Всім похер. Гуляла. Намастилась кремом для загару і пішла лазити по полі , щоб хоч трохи загоріти. В мене вийшло. Тепер вся така гарна , коричнева… І в траві гарно виспалась і води джерельної напилась. Тре тебе туди завести. Подивишся в якому селі я живу… Гарно.
Хмара. З неї знову буде падати дощ. А я граду хочу! 
Мене за губу вкусила бджола. Тепер морда вся напухла. Фе. Не люблю негарною бути…
Срала я на тебе і на все, що з тобою пов*язано. Задовбало. Якось так незвично… Блін, вперше совість мучити починає. Фігня. То ненадовго, таке довго не триває…
Ломка. Руки трусяться , ноги підкошуються, ти ні про що не думаєш. Тільки як дістати ще одну дозу… Шоколаду.
І звідки такі думки в голову лізуть ? А , то певно від передозу. Він триває кілька хвилин, а потім знову спочатку… Ломка… Кайф… Передоз… Ломка…
Під вухом волає Менсон. “Sweet dreams…” класна пісенька, хоч задовбала вже.
Стоп. Відстань. Йди нахуй. Не бачиш, що зосередилась…
Що..? Ага… Правильно… Мій стандартний вечір. Ну ну. Блядь.
Вона недавно пішла. Як завжди усміхнена, замріяна. А я сиділа зціпивши зуби і кивала головою… Брешу, деколи таки розкривала рот і ржала як ненормальна… А що? Як мені може бути весело, коли її вже сотий чи який там ше по рахунку олігарх відтрахав? 
Якщо напружитись, можна відчути запах матіоли… Її багато. Ммм… Помалу виникає залежність… Блядь, знову ломка…





Ха ха … Третя серія.
Королева. А шо ? Я не проти … А ти ? Шо ? Та невже? Сумніваюсь…
Замок… Раз намалювала його і тепер хочу туда. Не можна ? А мені похуй.
Мозок плавиться від інформації. От наприклад: він захворів, дежить вдома і займається непристойними речами. Ну і … Нафіга воно мені ? От і получається , що купа всякої непотрібної інформації і мозок помало починає тю тю… Нє, мій чогось занадто швидко. А жаль…
О… Це вже краще… Рамштайн і шорти в кліточку. Ги ги…
Як то добре. Не парся, в тебе тоже получиться, треба тільки почекати. Чому? Бо тобі до мене далеко. Хм… Може й так, але я все-одно маю рацію… Як завжди. Ги ги…
Ти сидиш в м*якому кріслі, а я за компом парюся. Тобі добре, а мене спина вже болить. О… минуло 5 хвилин, а ти уже калачиком скрутилась. Добре тобі. Ти кицька, можеш цілий день спати… Чому я не шось таке волохате і ліниве? Спала б цілими днями і не думала ні про що… А так… Во, ніяк не придумаю про що б то написати. 
Підкажи мені… Будь ласка… Чого я чекала… Ти тільки м’явкати вмієш. Сволоч! Не ти , скрепка на моніторі скаче в різні боки і відволікає. 
О… Придумала. Буду писати про скрепку. Ги ги… Знаю, шо фігня… Не буду про скрепку писати… А жаль…
Все колись закінчується. І це також. До безкінечності можна придумувати такі примітивні і дурні речення, а не факт, шо хоч одна людинка зрозуміє до чого це все… Знову в голову лізуть дурні думки і мати… Стоп, чим далі в ліс, тим більше дров. В моєму випадку більше дурниць. На сьогодні досить закінчився словниковий запас… Матів… О… Курва…

Категория записи: Свободные темы
Сообщить об ошибке Отправить ссылку другу
Комментировать могут все зарегистрированные пользователи. Присоединяйтесь

Велес 10.08.2009 06:54

Тепер морда вся напухла
бедняжка=(