Посетителей: 2 / 12
Был на сайте: 20 апреля, 21:04
Оцените страницу

Привет, всем!

2008 (4)
ЯнварьФевральМартАпрельМайИюньИюльАвгустСентябрьОктябрьНоябрьДекабрь

19 Февраля 2008 в 18:22

Раздел 3

Розділ 3.1

Общая информация о Кривом Роге
Кривой Рог (укр. Кривий Ріг) — город в Днепропетровской области Украины, административный центр Криворожского района. Население около 800 тысяч жителей (2005). Свое название город получил от формы кривого мыса (рога) на слиянии рек Ингулец и Саксагань, где было основано первое поселение. Согласно другой версии, название произошло от запорожского казака Рога, прозванного "Кривым", который поселился...
История
Основан в XVII веке запорожскими казаками.

В 1860 году Кривой Рог приобрёл статус местечка в составе Херсонской губернии. С начала добычи железной руды в 1881 году город пережил экономический подъём, а его население стремительно увеличивалось.

С 1919 года Кривой Рог — уездный город в составе Екатеринославской губернии.

Во время гражданской войны был одним из центров анархистского мятежа...
Достопримечательности
Русский музыкально-драматический театр им. Т. Г. Шевченко. Цирк.

Историко-краеведческий музей.

Среди отдельных зданий и комплексов послевоенного периода: Дворец культуры металлургов , здание Горнорудного института , шахта «Родина» , здание института «Гипрорудмаш».

Город награжден орденом Ленина (1971).



Розділ 3.2

Сбылись заветы Ильича: в результате перестановки сил на отечественном рынке труда, застенчивого интеллигента вытесняет мужественный пролетарий с гаечным ключом в промасленных мозолистых руках.



По крайней мере, об этом заявляют чиновники государственной службы занятости. И приводят цифры: востребованность специалистов рабочих профессий в настоящее время составляет 80%, в то время как специалистов с дипломами вузов нужно не более 20% от их реального количества

Уценка ценностей

Что же произошло? Почему прежде столь престижные и востребованные профессии юристов, экономистов, менеджеров, программистов сейчас уверенно сдают свои позиции и утрачивают авторитет? На самом деле все очень просто, достаточно вспомнить один из диалектических законов Гегеля о переходе количества в качество. Так вот нынешняя действительность настолько откорректировала немецкого философа, что его постулат полностью утратил первоначальный смысл. Если перевести Гегеля на нормальный язык, то обозначенный выше закон можно сформулировать следующим образом: чем больше (количество), тем лучше (качество). Однако данное правило, как видим, скрежещет, громыхает ступицами и вообще отказывается работать, как только начинаешь прикладывать его к современной отечественной высшей школе. За последние годы в нашем городе количество всевозможных академий, университетов и институтов выросло до угрожающих размеров, так что глаза разбегаются от вывесок.

Подавляющее большинство из них, конечно, всего лишь филиалы более крупных иногородних вузов, которые влечет в наш город элементарная жажда заработать, ведь обучение-то в них преимущественно платное. А что, Кривбасс, не то, что Ташкент, - действительно, город хлебный, можно сказать, зажиточный. Зарплаты здесь достаточно высокие, да и людей богатых в избытке. А, в общем, хорошо и родителям: нет необходимости отправлять учиться свое чадо в другой город, где оно неизвестно чем может заниматься, а здесь – как никак находится под присмотром. В результате переизбытка вузов возникает вполне закономерная тенденция: происходит «уценка», вплоть до профанации, высшего образования, которое традиционно являлось, помимо прочего, статусным социокультурным понятием, визитной карточкой человека. Да и разве может быть по другому, если диплом университета или института можно получить на каждом шагу, были бы только деньги? А они, как уже говорилось, в Кривбассе есть.

Другая проблема – качество образования, которое получают современные студенты. Не хотелось бы огульно критиковать все вузы, но факт есть факт: сами преподаватели отмечают снижение уровня знаний своих нынешних студентов по сравнению с теми, что учились еще лет семь назад. И, тем не менее, стереотип, согласно которому высшее образование способно обеспечить человеку путевку в лучшую жизнь по-прежнему стоек. Оно и неудивительно, ведь кому из родителей хочется видеть своего ребенка с лопатой в руках или за рулем бульдозера? Теплый уютный кабинет гораздо привлекательнее. Между тем никто не хочет задумываться над тем, что предложение на рынке труда «интеллигентных» профессий уже давно многократно превышает спрос на них, - глубинный импульс и надежда на чудо сильнее. Этим с успехом и пользуются вузы, продолжая ежегодно выпускать тысячи невостребованных специалистов, - бизнес, пускай и от образования, все равно остается бизнесом со свом главным фетишем – прибылью…

Голов в стране хватает, нужны руки

Теперь попытаемся проанализировать ситуацию, сложившуюся в сфере профессионально-технического образования. По данным статистики, на сегодня в ПТУ и техникумах обучается в три с половиной раза меньше учащихся (на десять тысяч населения), чем в вузах. Вместе с тем, по словам руководителя Криворожской службы занятости Юрия Федоренко, современный рынок труда более чем заинтересован именно в квалифицированных рабочих кадрах. И речь идет не только о наиболее динамично развивающейся горно-металлургической отрасли промышленности: страна вообще в последние годы нуждается в рабочей силе, в специалистах, способных быстро адаптироваться к быстро изменяющимся условиям на рынке труда и требованиям работодателей. Как говорит Юрий Федоренко, с целью обеспечить потребности Кривбасса квалифицированными рабочими кадрами, городским центром занятости разработан целый ряд специальных механизмов профориентационной работы с молодежью.

Кроме того, в каждом из районных центров занятости проводится специальное тестирование, которое, в частности, призвано определить профессиональную пригодность человека к той или иной профессии. Также в центрах занятости к услугам тех, кто ищет работу, специальные буклеты всех крупнейших предприятий города, из которых можно почерпнуть информацию об условиях работы и оплаты на каждом конкретном предприятии, требованиях работодателя, проводимых там социальных программах. Есть в центрах занятости и так называемые банкоматы профессий, из которых можно узнать перечень наиболее востребованных сегодня профессий.

В городском центре занятости говорят, что большинство работодателей все же недовольны профессиональным уровнем выпускников профессионально-технических учебных заведений. Однако повышение качества подготовки последних – процесс двусторонний, в том смысле, что и сами работодатели должны плотнее сотрудничать с учебными заведениями, которые готовят для них кадры. Проще говоря, руководители предприятий и коммерческих структур, испытывающих дефицит в квалифицированной рабочей силе, должны оказывать профессионально-техническим учебным заведениям более широкую поддержку, в частности - материальную.

Одним из основополагающих факторов, обусловливающих отсутствие интереса молодежи к овладению рабочими профессиями, несомненно, является относительно невысокий уровень заработной платы. Исключение составляют разве что предприятия горно-металлургического комплекса Кривбасса. Однако ОАО «Миттал Стил Кривой Рог» и несколько криворожских ГОКов – еще далеко не вся промышленность города. Сравнительно невысока зарплата и в коммерческих структурах, использующих наемный труд. Потому-то и наблюдается устойчивый отток наиболее квалифицированных рабочих кадров за рубеж, в основном – в Россию: там тем же строителям платят на порядок больше. Естественно, что люди едут туда, где лучше условия, вместе с тем отток рабочей силы уже сегодня приобретает масштабы серьезной проблемы. Именно поэтому отечественным, в том числе – Криворожским – работодателям следует уже сегодня серьезно задуматься над повышением зарплаты. Ведь не ровен час, и завтра они вовсе останутся без рабочих.

Та же тема. Вид с боку

Тема профтехобразования была поднята на недавнем заседании исполкома горсовета, однако здесь она предстала в совершенно ином свете, нежели ее представляют в городском центре занятости. Итак, главным вопросом, вынесенным на обсуждение членов исполкома и представителей крупнейших промышленных предприятий Кривбасса, был вопрос о формировании качественного трудового потенциала города. Одним из факторов, свидетельствующих в пользу именно не качественности нынешнего потенциала, является высокий уровень травматизма на предприятиях Кривого Рога. Не будем утруждать читателя статистикой, скажем только, что наибольший процент несчастных случаев приходится именно на молодых рабочих. И причину этого никто не скрывает: низкий уровень квалификации и профессиональной подготовки молодежи. Однако это всего одна из сторон проблемы. Другая – высокая степень невостребованности предприятиями города выпускников ПТУ и техникумов и многочисленные нарушения со стороны заказчиков кадров при прохождении учащимися училищ производственной практики на предприятиях.

С докладом “о наболевшем” перед присутствующими выступил председатель комитета профтехобразования исполкома Криворожского горсовета Виталий Сапига. Он назвал данную проблему более чем актуальной для города, и решить ее можно лишь в формате углубленного трехстороннего диалога между учебными заведениями, руководством предприятий – потенциальными работодателями и городскими властями.

- В последнее время, - подчеркнул Виталий Сапига, - в городе наблюдается процесс старения рабочей силы, в то же самое время качество подготовки молодых кадров зачастую не отвечает современным требованиям. Предприятия требуют от училищ специалистов высокого уровня, но это попросту невозможно. И не только потому, что квалификация приходит к человеку только в процессе работы на производстве, - просто материальная и учебная база большинства городских училищ давно и безнадежно устарела. В учебном процессе не используются современные технологии, учащиеся лишены возможности знакомиться с технологическими новинками, которые уже используются на предприятиях. Причина такого положения дел банальна: у сектора профтехобразования не хватает средств на обеспечение своей учебной базы всем необходимым. Прежде, когда предприятия горно-металлургического комплекса, для которых и готовит кадры большинство криворожских профессионально-технических училищ, находились в государственной собственности, они всячески заботились о своих будущих работниках, всячески способствуя оптимизации учебного процесса и практическому закреплению учащимися полученных теоретических знаний. Сейчас же, после перехода предприятий в частную собственность, контакты потенциальных заказчиков рабочих кадров с учебными заведениями практически полностью утрачены. В итоге средств училищам хватает лишь на существование, но никак не на развитие учебной базы.

Я б на практику пошел, пусть меня научат!

Одна из наиболее существенных проблем в современном профтехобразовании, по словам Виталия Сапиги, является ситуация с прохождением учащимися ПТУ и техникумов профессиональной практики на предприятиях. Согласно закону, предприятие должно оплачивать труд практикантов, однако на самом деле этого зачастую не происходит. Так, из шести тысяч учащихся, проходивших практику в минувшем году, только тысяча триста получали заработную плату. Вина за это, по мнению Виталия Алексеевича, лежит на руководителях учебных заведений, которые, направляя своих учащихся для прохождения практики, не оговаривают этот пункт в договоре с владельцем предприятия. С другой стороны некоторые предприятия, действуя в нарушение соответствующего постановления кабинета министров Украины, не желают заключать договора с учебными заведениями. Этими фактами, заверил глава комитета профтехобразования, уже занимается прокуратура.

Как показывают примеры, даже предприятия, которые делают училищам заявки на выпускников, не всегда впоследствии выполняют свои обязательства перед молодыми специалистами. Бесспорно, молодежь принимается на работу, но делается это лишь с той целью, чтобы избежать санкций со стороны контролирующих органов и формально, на время выполнить постановление кабмина. На самом же деле пришедшим на предприятие ребятам создаются такие невыносимые, в том числе - и психологически, условия работы, что молодежь не выдерживает и увольняется добровольно. В итоге предприятие вроде бы и не при чем, - оно свой долг выполнило, - в то же время избавилось от ненужного “балласта”. Короче, соблюдена буква, но не дух закона. Простой пример: из всего количества выпускников ПТУ и техникумов, устроившихся на работу в 2006 году, в первые же месяцы, а то и недели уволились более ста пятидесяти человек.

Особняком в данном вопросе стоят учащиеся, - представители так называемых льготных категорий, - дети-сироты и дети, лишенные родительской опеки. Они более чем кто бы то ни был нуждаются в помощи, ведь, входя во взрослую жизнь, эти ребята остаются один на один со своими проблемами. На этом сделал акцент и городской голова Юрий Любоненко:

- Таким выпускникам руководство предприятий должно уделять особое внимание при приеме на работу. Где же им еще заработать денег, если не у вас? Помните: будущее Кривбасса и экономическое благополучие ваших предприятий завтра напрямую зависит от того, насколько вы сегодня поймете важность вставшей перед нами общей проблемы.

В качестве одного из наиболее действенных путей преодоления кризисной ситуации, сложившейся в сфере профессионально-технического образования города, Виталий Сапига назвал обязательное введение обозначенных вопросов в коллективные договоры, заключаемые между трудовыми коллективами предприятий и их собственниками.

- В коллдоговоре, - подчеркнул Виталий Алексеевич, - обязательно должны присутствовать пункты о тесном сотрудничестве предприятий и профессионально-технических учебных заведений, а также о последующем трудоустройстве их выпускников и поддержке молодежи. Необходимо понять одно: занятость молодежи – это не только экономическое процветание страны и Кривбасса, но и социальное спокойствие, снижение уровня безработицы и асоциальных явлений, таких как наркомания, алкоголизм, преступность.

Среди предприятий, руководители которых не только прекрасно осознали необходимость включиться в решение проблемы, но и уже активно работают в данном направлении, были названы трест “Криворожиндустрой” и ОАО “Криворожский железорудный комбинат”. Руководитель первого предприятия Николай Земляной более чем убедительно обрисовал поднятую на заседании исполкома проблему. Причем, обрисовал, что называется, изнутри, во всех ее неприглядных красках. По его словам, в настоящее время только половина учащихся ПТУ востребована работодателями, а что же делать после выпуска остальным? Где им искать работу? С учетом же того, что городской центр занятости функционально неэффективен, Николай Федорович внес предложение распределить всех выпускников между предприятиями города и таким образом решить проблему трудоустройства молодежи. В качестве примера он привел свое предприятие, которое работает в тесном контакте с базовыми профтехучилищами, постоянно пополняя штат трудящихся за счет выпускников ПТУ.

Альтернативное мнение

Однако не обошлось при обсуждении проблем профтехобразования и без альтернативных мнений. Главным “оппозиционером” предыдущим ораторам выступил генеральный директор Ингулецкого горно-обогатительного комбината, депутат Днепропетровского областного совета Владимир Пивень. Если до него звучали упреки в адрес предприятий, которые, якобы, не желают способствовать повышению качества трудового потенциала города, то Владимир Александрович привел весьма обоснованные, объективные и убедительные аргументы в защиту промышленников. Его слова прозвучали от имени всех руководителей криворожских ГОКов, и мысль, озвученная гендиректором, при всей ее неприглядности, была, наверное, наиболее здравой.

- Сейчас на складе предприятия скопилось триста тысяч тонн концентрата, - проблемы со сбытом продукции. С другой стороны на ГОКе абсолютно нет никаких проблем с персоналом. Более того, - сейчас трудящихся даже больше, чем предусматривалось условиями купли-продажи комбината инвесторами. Поэтому мне непонятно, когда предприятие, полностью укомплектованное рабочими кадрами, обвиняют в том, что оно не принимает на работу выпускников училищ и техникумов: ситуация складывается таким образом, что рабочие нам сейчас попросту не нужны. С другой стороны, вину за то, что выпускники базовых учебных заведений не могут найти работу по специальности в последнюю очередь можно возлагать на предприятия. Просто училища по старой традиции обучают тем специальностям, предложения по которым сейчас значительно превышают спрос на рынке труда. Одна из причин этого – внедрение на предприятиях современных технологий и технологических процессов, постепенно требующих все меньшего количества рабочего персонала. И это объективный факт, который невозможно не учитывать. Профтехобразование в том виде, в котором оно существует сейчас, безнадежно устарело и требует кардинальных реформ. Поэтому единственный выход из данной ситуации – перепрофилировать профессионально-техническое образование в соответствии с требованиями современного рынка труда. Обучать нужно тем специальностям, которые сегодня востребованы в обществе. На практике же все наоборот: избыток одних специалистов и недостаток других.

Вместо заключения

Как видим, ситуация непростая: центр занятости уверяет в необходимости стимулировать повышение престижа рабочих профессий, в то же самое время руководство крупных предприятий – потенциальных работодателей упирает все больше не на количество (у них с персоналом проблем нет), а на качество. Естественно, что молодому человеку, который вот-вот закончит школу, очень сложно правильно определить, какой же профессией ему овладевать, чтобы не оказаться за «бортом». Интуиция и упование на то, что именно ты не прогадаешь с выбором будущей профессии и вытащишь счастливый билетик, конечно, плохие помощники. Остается только одно: не бросаться, сломя голову, в первый попавшийся вуз, пускай даже и с эффектным названием, не садиться за парту ближайшего ПТУ, а все внимательно обдумать и посоветоваться со знающими людьми, хотя бы даже и в центре занятости. Авось, помогут советом…



Розділ 3.3

Щоденно у світі за допомогою комп’ютерів і комп’ютерних мереж накопичується і передається інформація про незчисленну кількість цінностей (майна у формі речей, грошей та інформації). Як свідчать американські автори посібника по боротьбі з комп’ютерними злочинами Д. Айков, К. Сейгер та У. Фонсторх [6], одна лише американська фінансова індустрія виконує трансакції на мільярди доларів за день.

Інформація щодо проектування нової промислової продукції, медичного, страхового соціального забезпечення, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, охорони правопорядку й оборони переміщується поступово з шаф, робочих столів на віртуальні автоматизовані робочі місця, основу яких становить комп’ютерна техніка та комп’ютерні технології.

За даними експертів, мережею Internet, яка вважається найбільшою у світі, охоплено понад 25 млн людей більш ніж у 100 країнах на всіх континентах. Темпи зростання цих показників складають 15% на місяць [7].

У кримінолого-криміналістичному аспекті при дослідженні комп’ютерної злочинності основної уваги заслуговують такі складові:

•цілі протиправної поведінки;

•важливі відомості про особу правопорушника;

•мотивація антисоціальної поведінки;

•типові способи вчинення злочину;

•предмет і місце посягання;

•відомості про потерпілу сторону;

•інші елементи, що мають значення для виявлення, розслідування та запобігання їм.

Методологія дослідження базується на системно-структурному, когнітивному, історичному підходах, а основними методами є: експертні оцінки, евристика, системний аналіз та синтез, а також методи інших наук - праксеології, соціології тощо.



4.2. Типові злочинні цілі, для досягнення яких використовується комп’ютерна техніка



Як свідчить практика, комп’ютерна техніка найчастіше використовується у таких злочинних цілях:

• розкрадання коштів шляхом фальсифікації платіжних документів;

• крадіжка машинного часу;

• створення фальшивих документів, у тому числі цінних паперів, валюти;

• підробка рахунків та платіжних відомостей;

• приписка надурочних годин роботи;

• фіктивне підвищення у посаді шляхом внесення змін у машинну інформацію;

• переказ грошей на фіктивні рахунки, в тому числі "відмивання грошей", отриманих протиправним шляхом;

• впровадження і розповсюдження програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в автоматизовані системи і здатних спричинити перекручення або знищення інформації чи носіїв інформації з метою вимагання;

• інші правопорушення з ознаками крадіжки чи шахрайства.

Здебільшого мотивами злочинів, пов’язаних з використанням комп’ютерних технологій, є:

• матеріальна (економічна) вигода (отримання прибутку незаконним шляхом);

• політична вигода (дискредитація конкурентів у політичній боротьбі, зокрема шляхом розміщення в Internet інформації, що ганьбить їх честь, гідність та ділову репутацію, дезінформація);

• шпигунство (державне, комерційне);

• тероризм (комп’ютерний тероризм, пропаганда насильства, порнографії тощо через комп’ютерні мережі, зокрема Internet);

• хуліганські мотиви (комп’ютерний вандалізм, крекерство тощо);

• помста (підлеглого керівництву, недобросовісним партнерам та ін.);

• дослідницькі інтереси (приватна ініціатива щодо перевірки надійності захисту інформації в автоматизованих системах установ, організацій).



4.3. Су’єкти інформаційної сфери



4.3.1. Учасники правомірних правовідносин у інформаційній сфері із застосуванням комп’ютерних технологій

Визначимося в специфіці деяких назв суб’єктів інформаційних відносин. За правовим статусом учасниками правовідносин в інформаційній сфері із застосуванням комп’ютерних технологій можуть бути громадяни України, юридичні особи, держава, які набувають передбачених законом прав і обов’язків у процесі інформаційної діяльності [8]. Суб’єктами інформаційних відносин можуть бути також інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства [9].

Основними учасниками інформаційних відносин є: автори інформації, споживачі інформації, поширювачі інформації, зберігачі (охоронці) інформації [10].

Первинним суб’єктом інформаційних відносин, творцем соціальної інформації є автор - особа, якій належить авторське право на створену інформацію [11].

Автором (у тому числі комп’ютерної програми, автоматизованої бази даних) вважається особа, зазначена як автор на примірнику обнародуваного твору в системі Internet, локальній мережі, дискеті (флопі-диску), вінчестері (хард-диску), лазерному компакт-диску (CD- ROM), на рукописі або на оригіналі твору, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.

Співавтори (співавторство) є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними [12].

Особи, що мають авторське право. До осіб, що мають авторське право, належить автор у випадках, коли майновими правами володіє автор, а також фізична чи юридична особа, якій було передано майнові права [13].

Користувач автоматизованої системи (АС) - фізична або юридична особа, яка має право використання АС за угодою із розпорядником АС [14].

Персонал АС - фізичні особи, яких власник АС або уповноважена ним особа чи розпорядник АС призначили для здійснення функцій управління та обслуговування АС [15].

Розпорядник АС - фізична або юридична особа, яка має право розпорядження АС за угодою з її власником або за його дорученням [16].

У державних установах та організаціях можуть створюватись підрозділи, служби з організації роботи для захисту інформації, підтримки рівня захисту інформації в АС і які несуть відповідальність за ефективність захисту інформації, відповідно до вимог законодавства.

Власник засобів, споруд або мереж зв’язку - юридична або фізична особа, яка є суб’єктом права власності відповідно на засоби, споруди або мережі зв’язку [17].

Суб’єктами інформаційних відносин, пов’язаних із обробкою інформації в АС, є: власники інформації; уповноважені власником інформації особи; власники АС; уповноважені власником АС особи; користувачі інформації; користувачі АС [18].



4.3.2. Порушники правовідносин щодо захисту інформації в АС

Визначення поняття "порушник інформаційних відносин із застосуванням автоматизованих систем" дає законодавець.

Порушник - це фізична або юридична особа, яка навмисно чи ненавмисно здійснює неправомірні дії щодо АС та інформації в ній [19].

Нагадаємо, що за правовою доктриною України юридичні особи можуть бути правопорушниками тільки у цивільно-правових відносинах та деяких адміністративно-правових деліктних відносинах.

У кримінально-правових деліктах (злочинах) порушниками можуть бути тільки фізичні особи - окремі люди.

Існує декілька категорій фізичних осіб, які вчиняють правопорушення, пов’язані з використанням комп’ютерних технологій:

• порушники правил користування електронно-обчислювальними машинами, які пов’язані з організацією трудових відносин;

• порушники, які не пов’язані трудовими відносинами з організацією.

Розглянемо ці категорії детальніше.

Порушники правил користування електронно-обчислювальними машинами, які пов’язані з організацією трудовими відносинами. До них належать працівники установи, організації, підприємства (співробітники, службовці, робітники):

інженерно-технічні працівники, які забезпечують функціонування АС;

спеціалісти, які виконують свої функції за допомогою АС;

інший персонал організації.

Ця категорія осіб складається з двох груп:

особи, що мають доступ до комп’ютерної техніки за своїми функціональними обов’язками;

особи, що не мають доступу до такої техніки.

Порушення, які вони вчиняють, можуть полягати у несанкціонованому використанні комп’ютерів, розповсюдженні комп’ютерних вірусів тощо.

На більш високій соціальній сходинці знаходяться так звані респектабельні правопорушники, "білі комірці", які можуть вчиняти правопорушення в організаціях усіх форм власності. Це - бухгалтери, касири, юристи, управлінці й інші службовці. Вони можуть незаконно використовувати комп’ютер для моделювання, прогнозування своєї протиправної поведінки, комп’ютерного шантажу конкурентів, фальсифікації та містифікації інформації, комерційного шпигунства тощо. Мета таких діянь - отримання матеріальної вигоди чи приховування інших правопорушень.

Порушники, які не пов’язані трудовими відносинами з організацією. Це можуть бути найбільш професійно підготовлені особи в галузі інформатики. Вони, вчиняючи правопорушення, не завжди переслідують прямі матеріальні вигоди. Для них має значення насамперед можливість самоствердитися, помститися за якусь образу чи бажання "пожартувати" тощо. Їх називають "одержимі програмісти", "хакери", "фрікери", "крекери".

Близькими до розглянутої вище категорії є особи, які страждають від нового виду психічних захворювань – "комп’ютерними маніями", "комп’ютерними фобіями", "комп’ютерними психозами". Їх ще називають узагальнено – "комп’ютерні маніяки". Дії цієї групи осіб в основному пов’язані з фізичним знищенням або пошкодженням засобів комп’ютерної техніки без злочинного умислу, що свідчить про часткову чи повну втрату контролю над своїми діями, прояви психічних захворювань.



4.3.3. Організації як суб’єкти правопорушення

У кримінологічному аспекті можна визначити також як правопорушників різні соціальні утворення. Але нагадаємо, що ці утворення не можуть розглядатися як суб’єкти кримінального права.

Держава та її організації. До окремої категорії порушників відносять державні організації – юридичні особи, які займаються комп’ютерним шпигунством, розвідкою (державні розвідувальні та контррозвідувальні організації). Їх метою є отримання важливої інформації, що становить державну таємницю чи комерційні секрети конкурента (супротивника) в економічній, політичній, науково-технічній та інших галузях суспільних відносин. Зазначені організації є суб’єктами міжнародного публічного і приватного права.

Злочинні угруповання. Можливе використання комп’ютерних технологій злочинними угрупованнями:

- кримінальними організованими групами (з метою шантажу, вимагання (рекет), відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом, тощо);

- терористичними організаціями політичного та релігійного спрямування тощо.



4.3.4. Потерпілі від комп’ютерних правопорушень

Процес комп’ютеризації широко охоплює, перш за все, організації різної форми власності (юридичних осіб). Дослідження свідчать, що потерпілою стороною від злочинів, пов’язаних з використанням комп’ютерних технологій, у більшості випадків виступають саме вони. Насамперед це фінансово-кредитні установи всіх форм власності (державні та комерційні банки, інвестиційні компанії тощо); науково-технічні установи всіх форм власності; підприємства, організації, установи виробничої сфери і сфери послуг; органи соціального захисту населення (пенсійні, медичні установи, благодійні фонди) тощо.

Незначну групу потерпілих становлять фізичні особи:

•приватні власники комп’ютерної системи;

•власники інформації, які користуються послугами приватних власників комп’ютерної системи;

•інші особи.



4.4. Виявлення правопорушень, що вчиняються за допомогою комп’ютерних технологій



Практика свідчить, що такого виду правопорушення виявляються в більшості випадків таким чином:

- службами з питань інформаційної безпеки організацій, внаслідок регулярних перевірок надійності системи доступу до інформації;

- випадково користувачами інформаційних систем;

- під час проведення бухгалтерських ревізій, аудиту;

- оперативним шляхом правоохоронними органами;

- у ході проведення дізнання та досудового слідства.

Якщо правопорушення виявляє потерпіла сторона, то до правоохоронних органів вона звертається лише у тих випадках, якщо:

- переконана у компетентності співробітників правоохоронних органів;

- усвідомлює неможливість розв’язання конфлікту власними силами, оскільки це може спричинити рецидив;

- нема загрози підриву особистого авторитету, в тому числі втрати значної кількості клієнтів;

- впевнена, що система безпеки організації не зазнає повного розкриття і розголошення в ході судового розгляду;

- не боїться можливості виявлення в ході розслідування протизаконного механізму здійснення нею самою окремих видів фінансово-економічних операцій;

- інші мотиви.



4.5. Проблеми щодо латентності злочинів, які вчиняються за

допомогою комп’ютерних технологій



Слід зазначити, що у більшості випадків через небажання підриву репутації потерпіла сторона неохоче повідомляє (якщо робить це взагалі) правоохоронні органи про факти вчинення злочинів, пов’язаних з використанням комп’ютерних технологій. Це, зокрема, є одним із головних факторів, що зумовлюють високий рівень латентності цього виду злочинів.

Існує також професійний психологічний феномен, зокрема серед працівників служб технічного захисту інформації в автоматизованих системах. У цих службах штат працівників сформований переважно з осіб, які мають технічну освіту, в тому числі програмістів-математиків. Нерідко ці фахівці не те, що не володіють відповідними навичками, але й теоретично не знають, як правильно документувати порушника та кваліфікувати його дії, в які правоохоронні органи слід звертатися в разі виявлення порушення. Це зумовлено тим, що в більшості технічних вузів, юридична підготовка, як правило, обмежується лише однією юридичною навчальною дисципліною – "Основи права". На цю дисципліну відводиться приблизно 20 – 36 аудиторних годин, а цього явно не досить.

З точки зору когнітології, через недостатню правову підготовку так звані "технарі" відчувають певний технократичний психологічний "комплекс", тобто переконані, що вирішити питання комп’ютерної злочинності можна тільки за допомогою технічних і програмно-математичних засобів. Більшість з них не беруть до уваги прописної істини, що всі інженерно-технічні засоби захисту АС, які створені одними людьми, з часом, при бажанні або потребі, обов’язково будуть зруйновані чи подолані іншими. Адже недарма в народі кажуть, що на одного умільця, який створить новий замок, знайдеться багато таких, котрі знайдуть декілька способів його відкрити чи зламати.

Поки це не буде усвідомлено широким колом фахівців, розраховувати на ефективну протидію комп’ютерній злочинності не варто. Саме тому слід зазначити, що кожний факт спроби несанкціонованого проникнення до автоматизованої системи (в широкому розумінні цієї категорії) має ставати відомим правоохоронним органам, бути офіційно зареєстрованим. Це дозволить на основі емпіричного матеріалу відпрацьовувати оптимальні моделі виявлення та розкриття злочинів, що в свою чергу забезпечить наукове обгрунтування боротьби з комп’ютерною злочинністю.

Як свідчить практика, нерозкриті вчасно злочини формують у порушників відчуття безкарності. Зустрівши опір технічної системи захисту проти несанкціонованого проникнення, вони шукають нових знань і шляхів отримання інформації, в тому числі щодо можливостей подолання технічного захисту, і не втратять нагоди скористатися нею.

У законодавстві України існує покарання за приховування злочинів. У разі викриття прихованого правопорушення, особливо такого, коли досягнута протиправна мета, відповідальність має покладатися і на тих, хто приховав факт вчинення такого злочину. Зазначені положення особливо актуальні для захисту АС, які мають юридичний статус права державної власності. Відповідальність за приховування та недонесення за окремі злочини передбачена Кримінальним кодексом України.

Варто ще раз наголосити, що професійні амбіції "технарів" мусять бути чітко узгоджені з суспільними потребами. Саме для цього існує державне (публічне) право: конституційне, адміністративне, цивільне, трудове і кримінальне.

Комп’ютерна злочинність - це соціальне явище, якому можна протистояти тільки спільними зусиллями - громадою, спільним розумом фахівців-науковців і практиків різних галузей знання.

На цій "ниві", як і в будь-якій сфері суспільних відносин, вистачить роботи всім. Потрібна чітка скоординована взаємодія фахівців. Конкуренції між юристами і програмістами-математиками щодо боротьби з порушеннями у сфері застосування АС не має бути. У тих і в інших свої методи боротьби. Такі науки, як правова інформатика та криміналістика дозволяють об’єднати їх зусилля, знайти спільне тлумачення термінів та категорій, що з’являються у вузьких галузях знань, та спільно відпрацювати методики й тактику боротьби з комп’ютерними правопорушеннями.

Доцільним було б у технічних навчальних закладах, де готують програмістів-математиків, впровадити додатково як обов’язкову навчальну дисципліну "Інформаційне право" чи "Правове регулювання захисту інформації в автоматизованих системах". За структурою така навчальна дисципліна має охоплювати вивчення тем конституційного, адміністративного, цивільного, трудового та кримінального права і процесу щодо суспільних інформаційних відносин в умовах інформатизації. Причому основна увага має бути звернена на делікті відносини в цій сфері.



4.6. Способи вчинення правопорушень у сфері використання комп’ютерних технологій



Одним з визначальних елементів кримінологічної та криміналістичної характеристик будь-якого правопорушення є встановлення способу його вчинення [20]. Він складається з комплексу специфічних дій пр

19 Февраля 2008 в 18:19

Раздел 1

Освіта — основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєтіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства.
Поєднання освіти і науки є умовою модернізації системи освіти, головним чинником її дальшого розвитку, що забезпечується:
• розвитком освіти на основі новітніх наукових і технологічних досягнень;
• запровадженням наукової експертизи державних стандартів освіти, підручників, інноваційних систем навчання та виховання.
Пріоритетним напрямком удосконалення сучасної системи підготовки майбутніх фахівців є активізація форм і методів навчально-виховного процесу, формування свідомої, активної позиції студента в процесі навчальної діяльності, розвиток філософського, педагогічного мислення, підвищення рівня загальної та педагогічної культури.
Пізнавальна діяльність майбутніх фахівців повинна включати активний, самостійний творчий пошук, організація якого передбачає розвиток людиною здібностей до нового синтезу знань, тобто формування своєрідних методологічних здібностей як передумови інтелектуального розвитку. Такі методологічні здібності пов'язані з так званими "метазнаннями", що розуміються як поняття про необхідність обробки наукових знань з метою їх найкращого засвоєння, організацію для цього своєї пізнавальної діяльності. А. Дістсрвег зазначав, що "розвиток та освіта жодній людині не може бути надані або повідомлені. Кожен, хто бажає до них залучитися, повинен досяіти цього власною діяльністю, власними силами, власним напруженням".
Спрямованість педагогічної підготовки майбутнього фахівця на акіи-візацію навчально-пізнавальної діяльності, формування самостійності мислення, творчий пошук, що передбачає систематизовану роботу над понятійним апаратом педагогіки, над грунтовною й широкою системою педагогічних понять та категорій. Ще видатний російський історик С. Соловйов відзначав у свій час, що у кожній науці є своя таблиця множення, тобто той мінімум фундаментальних понять, без оволодіння якими не можна пізнати науки взагалі.
Актуальність цілеспрямованої роботи над понятійним апаратом педагогіки обумовлюється тим, що, по-перше, успішність професійної діяльності визначається такими інтелектуальними засобами, які використовуються педагогами у практичній та науково-творчій діяльності. Серед них провідне місце посідає категоріальна система педагогічних термінів і понять, яка склалася в кожного викладача. По-друге, велике значення має не стільки обсяг знань, скільки їх систематизованість, точність, мобільність. Тому здобуття майбутніми фахівцями навичок активної роботи із системою осовних педагогічних понять та категорій є принципово важливим. Порете, педагогічні терміни і поняття - це засоби нашого педагогічного мис-ення, а тому й засоби аналізу дійсності, прогнозування та проектування діяльності сьогоденної та майбутньої. Широкий спектр професійного роз-ляду категорій необхідний майбутньому фахівцю для вироблення власної професійної педагогічної позиції, концепції своєї діяльності.
Педагогічна наука вбирає в себе класичну спадщину, творчий доробок численних науковців та практиків, видатних учених, педагогів. Педагогічні дослідження цікаві саме драматичним розгортанням різних теорій, точок зору, нескінченним пошуком педагогічної істини. Побудова словника ос-новних педагогічних термінів та категорій у вигляді хрестоматії спрямова-на на те, щоб навчити студентів самостійно орієнтуватися в інформаційно-педагогічиому просторі, працювати з навчальною літературою, виховувати інформаційний стиль у роботі, уникати заміни наукової аргументації кон-юнктурним цитуванням, порівнювати погляди різних авторів.
Вихідною методологічною позицією у складанні словника-хрестоматії є положення про багатоаспектність бачення світу, багатозначність підходів до пошуку істини. Наявність різноманітних, навіть суперечливих трактувань педагогічних термінів та категорій ще раз підкреслює те, що істина -явише поліструктурне, а наукове пізнання відзначається різноманітністю моделей світобачення. Тому так важлива чіткість підходів до визначення термінології, категоріального апарату будь-якої науки. Згадаємо, що Р. Декарт підкреслював: "Визначайте значення слів. Цим ви позбавите людство від половини його помилок та непорозумінь". Л. Толстой зазначав, що "для дійсного знання шкідливіше над усе використання понять та слів не зовсім ясних".
Розвиток науково-педагогічних знань свідчить про складний процес становлення педагогічної термінології та неоднозначні підходи до розуміння закономірностей та принципів аналізу педагогічних фактів, явищ та процесів. Ми достатньо суб'єктивно бачимо характеристики світу, властивості об'єктів, свідомо (а досить часто й несвідомо) обираємо різні методологічні підходи для аналізу дійсності, проектування своєї власної поведінки (інакше кажучи, у кожного "свої окуляри"). Така суб'єктивність повинна також ураховуватися при аналізі теорії і практики навчання та виховання.
Робота з понятійним апаратом педагогіки повинна будуватися з урахуванням диференціації та інтеграції таких наук, як філософія, психологія, соціологія, етика, демографія, ергономіка та ін. На формування понятійного апарату педагогіки все більше впливають зміни соціально-економічного та науково-технічного характеру. Ось чому словник-хрестоматія включає
не тільки педагогічні, але й філософські, психологічні, антропологічні, соціологічні аспекти конкретних педагогічних понять.
Матеріал словника-хрестоматії спрямований на те, щоб збуджувати думку, вести до визначення власних думок. Майбутнім фахівцям слід навчитися в процесі обґрунтування реальних проблем педагогічної практики використовувати власне педагогічну теорію, педагогічний категоріальний апарат і разом з тим переводити наукову педагогічну теорію на мову конкретних педагогічних ситуацій, бачити реальне педагогічне життя за методологічними та теоретичними побудовами.
Представлений у словнику-хрестоматії матеріал не є повним тезаурусом педагогічної науки (від грец. - запас, тобто повний систематизований набір термінів у будь-якій галузі знань), однак являє собою систему основних провідних педагогічних категорій, що складають підґрунтя для теоретичного аналізу педагогічної ' практики, організації науково-педагогічних досліджень. Вибір конкретних понять та категорій обумовлений завданнями методичного посібника та необхідним мінімумом понятійного апарату для педагогічної підготовки майбутнього фахівця.
За окремими педагогічними поняттями була здійснена спроба подати психолого-педагогічне знання з урахуванням вимог такої форми наукового пізнання як континуум (від лат. - безперервність, неподільність явищ, процесів), тобто найбільш значущі категорії (виховання, педагогіка, викладання та ін.) представлені у діалектичному розвитку, починаючи віл педагогічних знань 50-х рр. до теперішнього часу. Слід підкреслити, що матеріали хрестоматії включають переважно термінологічний апарат підручників, навчальних посібників для вищих педагогічних навчальних закладів. Такий підхід обумовлений насамперед тим, що словник-хрестоматія призначений для студентів, для яких підручники та навчальні посібники являють концентрований вираз досягнень психолого-педагогічної науки. Звичайно, це не заперечує звернення до монографічної літератури.
Робота із словником-хрестоматією спрямована й на застосування різних підходів, що характеризують сучасну методологію наукового пізнання (структурний, системний, функціональний та ін. підходи). Вільне оперування загальнонауковими методологічними підходами в оцінці педагогічних знань дозволить уникнути простої описовості, однобічності при аналізі. На характер педагогічного пізнання впливає розуміння таких філософських категорій як "закон", "закономірність", "критерій", "принцип", "метод", "структура", "фактор", "умова" тощо. Суперечність багатьох визначень пояснюється досить часто довільним трактуванням цих методологічних вихідних термінів. Тому, працюючи над словниковим матеріалом, слід чітко визначити сутність саме цих понять, порівняти методологічні підходи різних авторів.
Інформаційна функція словника-хрестоматії доповнюється тим, що матеріали навчального посібника можуть використовуватися для організації аналітико-пошукової роботи, розвитку мислення та загальнонаукових пізнавальних здібностей майбутніх фахівців.
У процесі роботи над матеріалами словника-хрестоматії орієнтиром можуть бути такі завдання, призначені для аналізу будь-яких термінів та понять, групи термінів:
- покажіть взаємодію філософських, психологічних та педагогічних знань у визначенні даного поняття;
- проаналізуйте цілісність підходу до визначення даного поняття у різних авторів;
- здійсніть аналіз еволюції конкретного педагогічного поняття: що є спільного у трактуванні даного поняття в авторів 50-х - 90-х рр., а що відмінного;
- порівняйте визначення, оберіть найбільш вдале, на вашу думку, та аргументуйте свій вибір;
- визначте інваріантні та варіативні частини у наведених визначеннях;
- поміркуйте, чи є суперечності у визначеннях поняття, чим можна їх пояснити;
- здійсніть порівняльний аналіз основних підходів до визначення педагогічного поняття;
- виберіть ознаки та проведіть класифікацію наведених визначень;
- з'ясуйте, які філософські концепції та теорії покладені в основу даного визначення педагогічного поняття;
- визначте, які методологічні підходи (системний, функціональний, цілісний, особистісний та ін.) реалізовані в трактуванні даних понять;
- поміркуйте, які визначення серед представлених об'єднані спільним методологічним підходом;
- поясніть, які аспекти наукового поняття мають, на вашу думку, дискусійний характер;
- обґрунтуйте соціальні значення науково-педагогічних положень, втілених у різних концепціях, зверніть увагу на соціально-політич-
ний та культурний контексти;
- визначте перспективи розвитку даної категорії в контексті сучасних методологічних знань, вітчизняних та світових освітніх процесів;
- скажіть, які категорії можна віднести до суто педагогічних, а які виступають міждисциплінарними категоріями;
- визначте особливості структурних елементів того чи іншого поняття; порівняйте структури, представлені у різних визначеннях;
- поміркуйте, чим пояснити наявність різних класифікацій тих чи інших педагогічних понять; чи може бути універсальною класифікація таких понять як "методи виховання", "методи навчання", "урок";
- складіть схему різних варіантів класифікацій поняття;
- дайте відповідь на питання, чому соціальна та ідеологічна замкненість системи педагогічних категорій завдає чимало шкоди для розвитку і теорії, і практики педагогіки;
- з'ясуйте, чим пояснюється (або чи існує) необхідність удосконалення систем таких провідних педагогічних категорій, як "принципи навчання", "принципи виховання";
- складіть схему-модель ієрархії основних педагогічних категорій.
Матеріали навчального посібника можуть бути використані в процесі читання лекцій, на практичних заняттях з педагогічних дисциплін для надання їм проблемно-пошукового характеру, в процесі самостійної роботи студентів як матеріал для контрольних та тестових робіт для студентів як денної, так і заочної форми навчання.
Отже, систематизація науково-педагогічних категорій має не тільки пізнавальне значення. Така робота повинна стати й орієнтиром у формуванні педагогічного мислення, самостійності та творчості у професійній діяльності.
ВСЕБІЧНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ
* щоб сформувати всебічно розвинену особистість (концептуально-моделюючий рівень), необхідно вирішити такі завдання: розумове, фізичне, моральне, естетичне та трудове виховання. До того ж, відокремлення цих завдань досить умовне, оскільки головне - "це гармонія (узгодженість, стрункість у сполученні чого-небудь) та цілісність (єдність) (Стефановская Т.А. Педагогика: наука и искусство; Курс лекций. - М., 1995. - С.167);
* було б помилково розуміти всебічний розвиток як сукупність окремих - інтелектуальних, фізичних, моральних, естетичних, трудових - сторін чи якостей особистості. Всебічний розвиток передбачає їх органічну єдність, цілісність буття, свідомості і самосвідомості, запитів і поведінки людини (Концепція національного виховання // Освіта, -1994. - 26 жовтня);
* основні структурні компоненти всебічного розвитку особистості -розумове виховання, політехнічне навчання, фізичне виховання, моральне виховання, естетичне виховання. Всі вони в тісному зв'язку з трудовою діяльністю й складають сутність формування всебічно та гармонійно розвиненої особистості (Харламов И.Ф. Педагогика. - М., 1990. - С.53);
* оптимальний розвиток різних боків особистості, основних психічних сил та особистісних утворень: здібностей, інтересів, вольових якостей (Моносзон Э. М. Учитель и всестороннее развитие личности школьника. - М, 1986.-С.26);
* найбільш повний та послідовний вияв та реалізація соціальних ("сутнісних") сил людини; включає формування таких світоглядних, інтелектуальних та морально-естетичних якостей, які допомагають людині найбільш повно виявити свої професійні здібності, та одночасно передбачає оволодіння всіма видами соціальне значущої діяльності: матеріально-перетворювальною, суспільно-політичною та духовною (Коган Л.Н. Цель и смысл жизни человека. - М., 1984. - С. 10, 59);
* всебічний, гармонійний розвиток особистості передбачає єдність її освіченості, вихованості та загального розвитку. Всі ці компоненти всебічного розвитку розуміються у вузькому смислі, тобто відповідно як сформо-ваність знань, умінь та навичок, вихованість особистісних якостей та розвиненість психічної сфери особистості (Педагогика / Под ред. Ю.К. Бабанского.- М., 1983.-С. 128);
* гуманістичний та соціальний сенс всебічного розвитку особистості не просто у різносторонній освіченості або рафінованій витонченості думки та почуттів людини й навіть не у різнобічній діяльності в усіх сферах суспільного життя, а у становленні людини суспільною істотою (Формирование личности: Проблемы комплексного подхода в процессе воспитания школьника. - М, 1983. - С. 11);
* у соціально-педагогічному контексті передбачає можливість забезпечити однаково активну участь людини в усіх суспільних відносинах, залучити її до всіх сфер (Іфактична діяльність, пізнання, моральні, політичні, естетичні відносини), у яких виявляється життєдіяльність людей. У психо-лого-педагогічному плані це потребує формування таких якостей, які були б основою активності, творчої праці в будь-якій сфері людської діяльності. Мова йде, тайим чином, про загальний розвиток особистості як умови всебічного її розвитку (Щербо А.В., Джола Д.Н. Красота воспитывает человека. - К., 1977. - С.30);
* розвиток усіх видів діяльності, що складають структуру особистості, - діяльності перетворювальної, комунікативної, пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної, художньої (Каган М.С. Человеческая деятельность (Опыт системного анализа). - М, 1974. - С.307);
* розвиток різних боків особистості, її фізичних та духовних сил, усіх її творчих здібностей та обдарованості, розвиток людини, здатної до розумової та фізичної праці, носія високих моральних якостей, естетичних та культурних цінностей, із різнобічними матеріальними та духовними потребами (Педагогическая энциклопедия. Т.1. - М, 1964. - С.427).
ГАРМОНІЙНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ
* процес забезпечення умов оптимального визрівання внутрішніх сутнісних сил особистості, на підставі яких можливий наступний інтенсивний всебічний розвиток, що відповідає вимогам суспільства (Лихачев Б.Т. Педагогика: Курс лекций. - М, 1996. - С.37);
* всебічний розвиток особистості як ідеал та мета комуністичного виховання повинний бути гармонійним. Це означає те, що усі сторони та властивості особистості необхідно формувати одночасно та у тісному взаємо-зв'язку, узгодженості між собою (Харламов И.Ф. Педагогика. - М, 1990. -С.53);
* гармонійність особистості з її внутрішнього боку передбачає високу узгодженість між свідомістю людини та її несвідомими психічними процесами (Божович Л.Я, Психологический анализ формирования и строения гармонической личности//Психология формирования и развития личности. - М..1981.-С.282);
* гармонійна особистість - це людина, яка знаходиться в єдності із світом та самою собою (Флоренская Т.А. Проблемы психологии гармонической личности II Некоторые актуальные психолого-педагогические проблемы воспитания и воспитывающего обучения. - М, 1976. - С. 114-116);
* розвиток фізичних і духовних сил людини, струнке і суворе сполу- чення різних боків і функцій її свідомості, поведінки й діяльності (Педагогический словарь. Т.1. - М., 1960. - С.227).
ГРА * різновид діяльності, безпосередній продукт якої не мас споживацької вартості та є особистим набутком її учасників. Гра відображає норми людського життя та діяльності (Краснопольський).
* це засіб виховання, у якому вихователь як інструмент формування особистості виховання використовує його вільну (ігрову) діяльність в уявлюваній і реальній ситуаціях, направляючи її на розвиток позитивних якостей особистості. (Селиванов В.С. Основы общей педагогики: Теория и методика воспитания. - М., 2002. - С. 206).
* сукупність способів взаємодії дитини зі світом, пізнання та відкриття його та пошук свого місця в ньому (Шмаков С.А. Игры учащихся - феномен культуры. - М, 1994. - С.24);
* форма діяльності в умовних ситуаціях, спрямованих на відтворення та засвоєння суспільного досвіду, фіксованого в спеціально закріплених способах здійснення предметних дій, у предметах науки та культури (Психология: Словарь. - М., 1990. - С. 127);
* гака діяльність, у якій відтворюються соціальні відносини між людьми поза умов безпосередньо утилітарної діяльності. Це таке відтворення людської діяльності, при якому виділяється її соціальна, людська суть - завдання та норми стосунків між людьми (Эльконин Д.Б. Избр. психолог. труды. -М., 1989. -С.314);
* гра людини - породження діяльності, завдяки якій людина перетворює дійсність та змінює світ. Суть людської гри - у здатності відображаючи перетворювати дійсність (Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. В 2 т. Т.2.-М., 1989.-С.65);
* вид непродуктивної діяльності, мотив якої міститься не в її результатах, а в самому процесі... Має велике значення у вихованні, навчанні та розвитку дітей як засіб психологічної підготовки до майбутніх життєвих ситуацій (Советский энциклопедический словарь. - М, 1987. - С.475);
Класифікації гри:
* 1. Фізичні та психологічні ігри та тренінги: рухливі (спортивні, моторні); екстатичні, експромтні ігри та розваги; визвольні ігри та розваги; лікувальні ігри (ігротерапія). 2. Інтелектуально-творчі ігри: предметні розваги; сюжетно-інтелектуальні ігри; дидактичні ігри (навчально-предметні, навчаючі, пізнавальні); будівельні, трудові, технічні, конструкторські; електронні, комп'ютерні ігри, ігри-автомати; ігрові методи навчання. 3. Соціальні ігри: творчі сюжетно-рольові (наслідувальні, режисерські, ігри-драматизації, ігри-мрії); ділові ігри (організаційно-діяльнісні, організаційно-комунікативні, організаційно-розумові, рольові, імітаційні). 4. Комплексні ігри (колективно-творчі, діяльність дозвілля) (Шмаков С.А. Игры учащихся - феномен культуры. - М., 1994. - С. 103);
* за змістом - військові, спортивні, художні, економічні, політичні; за складом та кількістю учасників - дитячі, дорослі, поодинокі, парні, групові; за тим, які здібності вони виявляють та тренують, - фізичні, інтелектуальні, змагання, творчі та ін. (Добринская Е.И., Соколов Є.В. Свободное время и развитие личности. -Л., 1983. -С.23-28);
* ігри предметні, сюжетні, рухливі та дидактичні. У свою чергу, сюжетні ігри розподіляються на рольові, "режисерські" та ігри-драматизації (Педагогическая энциклопедия. - М., 1965. - С. 158-159).
ГУМАНІЗАЦІЯ ОСВІТИ
* багатопланове соціально-моральне явище духовного життя суспільства. Це визнання цінності конкретної людини (дитини), створення умов, спрямованих на олюднення обставин шкільного життя, на розкриття і розвиток здібностей учня, його самореалізацію. Це духовна і моральна орієнтація практичної педагогіки на систему адекватних моральних цінностей, ядром якої є учень як особистість. Це реалізація в процесі освіти і виховання адекватних умінням дитини моральних цінностей, повага особистості дитини на рівні прийняття її особистісних цілей, запитів, інтересів. Це соціальний процес, що включає широкий спектр моральних проблем, зв'язаних з особистістю вчителя. Це духовна і моральна орієнтація практичної діяльності на систему адекватних моральних цінностей, ядро яких складає цінність учня як особистості, індивіда і суб'єкта діяльності (Морева Н.А. Педагогика среднего профессионального образования. - М., 2001. - С. 58).
* філософська і соціально-політична доктрина, що проголошує благо людини як вищу мету освітньої діяльності. Відповідно до неї освіта повинна забезпечити вільний і всебічний розвиток особистості, діяльну участь індивіда в житті суспільства. Ідея гуманізації поширюється також на форми і методи навчання, на всю сукупність умов, у яких вона протікає (Мижериков В.А. Психолого-педагогический словарь / Под ред. П.И. Пидкасистого. -Ростов н/Д., 1998. - С. 105-106).
* міра гуманізації виховного процесу визначається тим, наскільки цей процес створює передумови для самореалізації особистості, розкриття усіх закладених у ній природних задатків, її здатності до свободи, відповідальності та творчості (Педагогика и психология. - М, 1996. - С. 254);
* пріоритетна роль у гуманізації школи належить мовній та літературній (словесній) освіті, естетичному вихованню, людинознавчим курсам, які дозволяють дітям краще пізнати себе й світ, оволодіти навичками самоорганізації та саморегуляції поведінки (Подласый И.П. Педагогика. - М, 1996. - С. 228);
* полягає в утвердженні людини як найвищої соціальної цінності, найповнішому розкритті її здібностей та задоволенні різноманітних освітніх потреб, забезпеченні пріоритетності загальнолюдських цінностей, гармонії стосунків людини і навколишнього середовища, суспільства і природи (Державна національна програма ''Освіта" ("Україна XXI століття") // Освіта. -1993. -№44-46. - С.2);
* відхід від культу сили, від зневаги до людини та реабілітація загальнолюдських цінностей, які становлять "золотий фонд" справжнього гуманізму: доброти, справедливості, чесності, сумлінності, милосердя, великодушності, правдивості, людської гідності тощо...
Гуманізація має трактуватися як аспект виховання, точніше - самовиховання, тобто формування у власному досвіді гуманізму як системи поглядів, переконань, навичок і в кінцевому підсумку - як моделі поведінки (Вишневський О. І. Гуманізація шкільного життя // Радянська школа. -1990.- № 1.- С.41-48);
* це поворот школи до дитини, повага до її особистості, гідності, довіра до неї, прийняття її особистісних цілей, потреб та інтересів. Це - створення максимально сприятливих умов для розкриття й розвитку здібностей дитини, її самовизначення. Це - орієнтація школи не тільки на підготовку дитини до майбутнього життя, але й на забезпечення повноцінності її сьогоднішнього життя на кожному з вікових етапів (Днепров Э.Д. Школа и общество// Новое педагогическое мышление. - М, 1989. - С.47-48);
* ключовий елемент нового педагогічного мислення, поворот школи до дитини... Гуманізація освіти, тобто особистісна спрямованість, реалізується шляхом послідовної індивідуалізації (врахування особистісної специфіки учнів) і "персоналізаці'Г (врахування індивідуальних особливостей особистості педагогів) педагогічного процесу (Примерная программа по курсу "Педагогика". - М., 1992. - С. 32).
ГУМАНІТАРИЗАЦІЯ ОСВІТИ
* система заходів, спрямованих на пріоритетний розвиток загальнокультурних компонентів у змісті освіти й у такий спосіб на формування особистісної зрілості тих, кого навчають. Саме культура, а не суспільство і колектив, визначає формування особистості, що підтверджується успішною практикою домашнього виховання і, навпаки, неспроможністю значної частини освітніх закладів. Ідея Г. о. змушує звернутися до найбільш перспективних психолого-педагогічних теорій розвитку людини (Мижериков В.А. Психолого-педагогический словарь /Под ред. П.И. Пидкасистого. - Ростов н/Д., 1998. - С. 107-108).
* покликана формувати цілісну картину світу, духовність, культуру особистості і планетарне мислення (Державна національна програма ''Освіта" ("УкраїнаXXIстоліття")//Освіта. - 1993. -№44-46. - С.2);
* єдність науки та культури, усвідомлення соціальної і культурної значущості науки та її досягнень (наприклад, гуманітаризація передбачає формування культури розуміння того, що людина - частка буття, вінець творіння природи) (Примерная программа по курсу "Педагогика". - М, 1992. - С.32-33).
ДІЯЛЬНІСТЬ * це спосіб активного ставлення суб'єкта (людини) до світу, спрямованого на його доцільну зміну і перетворення. Діяльність містить у собі два взаємодоповнюючих процеси: активне перетворення світу суб'єктом (опредмечування) і зміна самого суб'єкта за рахунок «усмоктування» у себе більш широкої частини предметного світу (розпредмечування). Діяльність завжди носить продуктивний характер, тобто її результатом є перетворення як у зовнішньому світі, так і в самій людині, її заняттях, мотивах, здібностях і т. і. (Чернилевский Д.В. Дидактические технологии в высшей школе. - М, 2002. - С. 416.).
* специфічна форма суспільно-історичного буття людей, цілеспрямоване перетворення ними природної і соціальної дійсності. (Морева Н.А. Педагогика среднего профессионального образования. - М., 2001. - С. 130).
* форма буття та спосіб існування людини, її активності, яка спрямована на доцільну зміну та перетворення навколишнього світу (Смирнов В.И. Общая педагогика в тезисах, дефинициях, иллюстрациях. - М, 1999. -С.103).
* найважливіша форма прояву життя людини, її активного ставлення до навколишньої дійсності (Стефановская Т.А. Педагогика: наука и искусство: Курс лекций. - М., 1998. - С.78);
* уся різноманітність занять людини, все те, що вона робить; у процесі діяльності рідбувається всебічний та цілісний розвиток людини, формується її ставлення до навколишнього світу. Основні види діяльності дітей та підлітків - гра, навчання, праця. За спрямованістю виділяється пізнавальна, суспільна, спортивна, художня, технічна, реміснича, гедоністична (спрямована на отримання задоволення) діяльність. Особливий вид діяльності -спілкування (Подласый И.П. Педагогика. - М., 1996. - С.106, 107);
* види діяльності: трудова; інтелектуально-мовленнєва, активна пізнавальна діяльність та мовне спілкування; поведінка в суспільстві; музично-звукова діяльність; фізкультурно-гігіенічна діяльність (Лихачев Б.Т. Педагогика: Курс лекций. - М., 1996. - С.38-40);
* це така форма взаємозв'язку з середовищем, у якій людина здійснює свідомо поставлену мету. Структура будь-якої діяльності може бути укладена у таку схему: мета - мотив - спосіб - результат (К.К. Платонов) (Примерная программа по курсу "Педагогика". - М., 1992. - С.32);
* види діяльності: а) навчально-пізнавальна та політехнічно-творча діяльність; б) суспільно-політична та патріотична діяльність; в) фізкультурно-оздоровчі заняття, гімнастика та спорт; г) морально-пізнавальна та морально-практична; г) художньо-естетична діяльність; д) суспільне корисна виробнича праця (Харламов И.Ф. Педагогика. - М, 1990. - С.87);
* динамічна система взаємодії суб'єкта зі світом, у процесі якої відбувається виникнення й втілення в об'єкті психічного образу та реалізація опосередкованих ним відносин суб'єкта у предметній дійсності (Краткий психологический словарь. - М, 1985. - С. 84);
* взаємодія людини або групи і світу, в процесі якої людина свідомо та цілеспрямовано змінює світ і саму себе (Платонов К.К. Краткий словарь системы психологических понятий, - М., 1984. - С.34);
* специфічно людська форма активності, змістом якої є доцільна зміна та перетворення світу, що оточує людину (Философский энциклопедический словарь. - М., 1983. - С. 151);
* специфічно людська форма активного ставлення до навколишнього світу, зміст якої складає доцільна зміна та перетворення цього світу на основі освоєння та розвитку наявних форм культури (Юдин Є.Г. Системный подход) и принцип деятельности. - М, 1978. - С.268);
* види діяльності та поведінки:
* перетворювальна діяльність приводить до змінювання, трансформації об'єкту;
* пізнавальна діяльність - людина отримує знання про об'єкти, інформацію про їх якості, об'єктивні зв'язки, відносини, закони реального світу;
* ціннісно-орієнтаційна діяльність передбачає надання об'єкту певної цінності. У цьому випадку людина отримує інформацію про значення об'єкту для неї самої або для інших людей;
* спілкування постає як вид діяльності, що опосередковує інші, проте ними ж породжується (Каган М.С. Человеческая деятельность. - М., 1974. - С. 104-111);
* активність суб'єкта, спрямована на зміну світу, на виробництво чи народження певного об'єктивного продукту матеріальної чи духовної культури (Рубинштейн СМ. Основы общей психологии. - М, 1946. - С. 181).
ЗАГАЛЬНА ОСВІТА
* у зміст загальної освіти входять три основні цикли дисциплін: природничо-науковий та фізико-математичний, гуманітарний, трудовий та фізичної підготовки. Всі сторони загальної освіти взаємопов'язані та взаємообумовлені (Стефановская Т.А. Педагогика: наука и искусство: Курс лекций. - М., 1998. - С. 174);
* дає знання основ наук про природу, суспільство, людину, формує діалектико-матеріалістичний світогляд, розвиває пізнавальні здібності. Загальна освіта дає розуміння основних закономірностей розвитку у навколишньому світі, необхідні кожній людині навчальні й трудові вміння, різноманітні практичні навички (Подласый И.П. Педагогика. - М., 1996. - С.26);
* сприяє дозріванню духовних сил дитини, її переконань та моральності, закладає духовно-ціннісні основи людської особистості. Вона виробляє здатність самостійного підходу до оцінки явищ дійсності, активну життєву позицію, розвиває сутнісні сили індивідуальності (Лихачев Б.Т. Педагогика: Курс лекций. - М, 1996. - С.327);
* у зміст загальної освіти входить усе те, що необхідне для функціонування особистості в суспільстві незалежно від характеру її специфічної діяльності... Зміст загальної освіти практично не має меж, вона продовжується й поза школою у вузі, в процесі самоосвіти (Лернер И.Я. Базовое содержание общего образования// Сов. педагогика. - 1997: -№.11. - С. 16);
* має своєю метою оволодіння учнями основами найважливіших наук про природу та суспільство, розширення їхнього інтелектуального кругозору, розвиток світогляду та морально-естетичної культури. Загальним воно називається тому, що передбачає загальнотеоретичну підготовку учнів та оволодіння найбільш поширеними уміннями та навичками із застосуванням набутих знань на практиці. Загальна освіта забезпечується в процесі вивчення мов, літератури, математики, фізики, хімії, біології, історії, суспільствознавства, музики та образотворчого мистецтва (Харламов И.Ф. Педагогика. - М., 1990. - С. 137-138);
* це суспільне організований і нормований процес постійної передачі попередніми поколіннями наступним соціальне значущого досвіду (Леднев В.С. Содержание образования. - М.. 1989. - С.52);
* процес засвоєння наукових знань і результат, що фіксує одержання загальної середньої освіти (Коротяев Б.И. Педагогика как совокупность педагогических теорий. - М, 1986. - С. 129);
* процес, що полягає в ознайомленні учнів з досягненнями культури, накопиченими людством, з найважливішими законами, що визначають розвиток природи і життя суспільства, з використанням цих законів у різних галузях життя, а також із формуванням умінь користуватися цими законами на практиці (Куписевич Ч. Основы общей дидактики. - М., 1986. - С.28);
* процес і результат оволодіння учнями основами наук, необхідними для формування наукового світогляду та важливих якостей особистості, підготовки до участі в суспільній та трудовій діяльності, до отримання професійної освіти (Педагогика / Под ред. Ю.К. Бабанского. - М, 1983. -С.117);
* процес і результат оволодіння учнями знаннями, уміннями та навичками, розвитку світогляду, ідейно-політичних поглядів і моральності, а та-кож творчих задатків і здібностей, унаслідок чого вони здобувають обличчя (образ) та індивідуальну своєрідність (Харламов И.Ф. Педагогика. - Минск, 1979. -С. 101);
* сукупність систематизованих знань, умінь та навичок, поглядів та переконань, а також певний рівень розвитку пізнавальних сил і практичної підготовки, що досягнуті за результатами навчально-виховної роботи. Основний шлях здобуття освіти - навчання у системі навчальних закладів (Педагогический словарь. Т.2. - М., 1960. - С. 12).
ЗАГАЛЬНА СЕРЕДНЯ ОСВІТА
* забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне виховання (Закон України "Про освіту". Ст. З5 // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 21. - С. 264);
* сучасна загальна середня освіта, що спрямована на виховання гуманної людини, покликана об'єднати, інтегрувати матеріал, необхідний для майбутньої спеціальної підготовки людини, яка здатна активно діяти у суспільстві, та одночасно людини, яка прагне духовного внутрішнього життя, до керування своєю поведінкою (Лихачев Б.Т. Педагогика: Курс лекций. -М, 1996.-С.323);
* сукупність знань, умінь та навичок, що необхідні для участі в суспільно корисній праці незалежно від майбутньої професії або для отримання спеціальної освіти (Педагогическая энциклопедия. Т.З. - М., 1968. - С. 126).
ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ ЦІННОСТІ
* суттєва складова духовної культури людства, сукупність загальних та загальнозначущих, морально-естетичних ідеалів, яка відображає відношення людини до тих чи інших властивостей об'єктивної, предметної або суб'єктивної, ідеальної реальності. Вони сформувалися в процесі активної суб'єкт-об'єктної діяльності людей на основі потреб, мотивів, інтересів, культурно-історичного та морально-естетичного досвіду людства. Загальнолюдські цінності складають виховний ідеал, який відбивається в звичаях, традиціях, мистецтві. Він твориться віками й по традиції переходить від старших поколінь до молодших, що його доповнюють й удосконалюють. (Фрейман Г.О. Формування уявлень про загальнолюдські цінності у підлітків засобами мистецтва: Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. пед. наук за спеціальністю 13.00.01 - теорія та історія педагогіки. -Луганськ, 1997. - С. 12-14.)
ЗДІБНОСТІ
* індивідуально-психологічні особливості особистості, що виступають як умови успішного виконання певних видів діяльності (Подласый ИЛ. Педагогика. - М, 1996. - С.94);
* індивідуально-психологічні особливості особистості, що забезпечують успіх у діяльності, у спілкуванні та легкість оволодіння ними (Педагогика и психология. - М, 1996. - С. 106);
* психічні властивості особистості, які розвиваються в процесі навчання та виступають, з одного боку, як результат її активної навчально-пізнавальної діяльності, а з іншого - обумовлюють високий ступінь умілості та успішності цієї діяльності (Харламов И.Ф. Педагогика. - М, 1990. -С.151);
* складне утворення, комплекс психічних властивостей, що роблять людину придатною до певного, що склався історично, виду суспільно-корисної діяльності (Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. В 2-х т. Т.2.-М., 1989.- С.135);
* індивідуально-психологічні особливості особистості, які с однією з важливих умов успішного виконання певних видів діяльності (Ильина Т.А. Педагогика. - М., 1984. -С.39).
ЗНАННЯ
* це цілісна система відомостей, пізнання, які накопичені людством (Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. Навч. посібник. -Харків, 2002. - С.254)
* розуміння, збереження в пам'яті й уміння відтворювати і застосовувати основні факти науки і теоретичні узагальнення. Будь-яке знання виражене в поняттях, категоріях, принципах, законах, закономірностях, фактах, ідеях, символах, концепціях, гіпотезах, теоріях (Столяренко Л.Д. Самыгин С.И. Педагогика. //100 экзаменационных ответов. Экспресс-справочник. Ростов н/Д., 2002. - С 70).
* (у широкому змісті) перевірений практикою результат пізнання дійсності, вірне її відображення в мисленні людини; виступає у виглгги понять, законів, принципів, суджень (Ко

19 Февраля 2008 в 18:16

Раздел 2

Розділ 2

Цілий ряд негативних соціальних і економічних чинників, що виникнули в останнє десятиліття особливо негативно впливають на молодь, у середовищі якої все більш актуальними стають проблеми зловживання алкоголем, наркоманія, проміскуітет, комерційні сексуальні відношення, що веде до епідемічного росту венеричних захворювань і ВІЛ-інфекції. У зв'язку з цим надзвичайно актуальним стає вивчення психологічної та емоційної сфери молоді, моделей статевої поведінки, особливостей мікросоціального оточення та інших чинників, що можуть впливати на поширеність захворювань, що передаються статевим шляхом.
Було обстежено 38 чоловіків і 69 жінок, які знаходилися на лікуванні в дерматовенерологічному диспансері, і по клінічним даним і анамнезу вважались джерелом зараження. Цих пацієнтів можна віднести до так званої “ядерної групи” – особи, які є рухівною силою розповсюдження захворювань, що передаються статевим шляхом. Обстеження включало спеціально розроблену анкету (оцінка соціального і матеріального положення, відношення в сім'ї і з оточуючими, самооцінка стану здоров'я, особливості моделей сексуальної поведінки та інформованості з питань безпеки сексуальних відносин тощо) та психологічний тест Mini-Mult (скорочений варіант MMPI), що визначає акцентуацію характеру та темперементу.
При аналізі анкети найбільш показовими виявились наступні дані: 44% чоловіків та 36% жінок, що хворіють венеричними захворюваннями, мають незадовільні матеріально-побутові умови, відповідно 76% та 45% респондентів постійно курять, 68% та 32% – вживають алкогольні напої більше одного разу в тиждень, 72% та 55% – зазначили на свою погану інформованість з питань безпеки сексуальних відносин. Середній вік початку статевого життя серед молоді чоловічої статі склав 17, 6 років, середня кількість статевих партнерів за останній рік – 3, 4, відповідно у жінок: 16, 1 та 2, 7.
За результатами тесту Mini-Mult був збудований усереднений профіль особистості, що графічно відображає співвідношення кількісних показників базисних шкал. Провідною шкалою виявилась імпульсивність (психопатія), що свідчить про активність, впевненість і швидкість в прийнятті рішень, переважання емоцій над інтелектом, соціальну дезадаптацію, зневагу до соціальних норм та цінностей. Наступні по значимості стали шкали ригідності (паранояльности) та індивідуалістичності (шизоідності). Шкала ригідності виявляє афективну ригідність, схильність до накопичення негативного ефекту, ворожість. У даному випадку, з огляду на першу домінуючу шкалу, цей факт свідчить про асоціальну агресивну захисну реакцію, що, можливо, пов'язано з положенням у якому опинились пацієнти в умовах венеричного диспансеру. Найбільш низький показник у побудованому профілі – шкала сверхконтролю (іпохондрії), що властиво для активних, нерозважливих, необережних і неврівноважених людей, що недостатньо контролюють свою поведінку і схильні до асоціальної моделі поведінки. Структура розподілу показників підтверджує виявлені тенденції.
На підставі цих та інших отриманих нами даних можливо визначення критерію ризику винекнення венеричних захворювань серед молоді, що дозволило б проводити більш ефективну систему первинної профілактики, засновану на визначенні індивідуальних властивостей особистості.
До головних психологічних властивостей людини слід відносини такі як увагу, відчуття, сприйняття, память, мислення та його прояви. Без даних психологічних властивостей не може йти про сприймання сучасної людини як психологічного індивіда.
Пам'яттю називається запам'ятовування, збереження та наступне відтворення індивідом його досвіду.
Будучи однією з найважливіших характеристик усіх психічних процесів, пам'ять забезпечує єдність і цілісність людської особистості.
У науці поки що немає єдиної та закінченої теорії пам'яті.
Психологічні теорії пам'яті
Перша група теорій: асоціативний напрямок (від лат. сполучення, зв'язок).Принцип асоціативного зв'язку зводиться ось до чого: якщо певні психічні утворення виникли в свідомості одночасно або безпосередньо один за одним, то між ними утворюється асоціативний зв'язок, і повторна поява якогось із елементів цього зв'язку обов'язково викликає в свідомості появу всіх його елементів.
Як ми згадуємо щось, використовуючи, наприклад, "вузлик на пам'ять"?
Ми наштовхуємося на вузлик; вузлик відсилає нас до тієї ситуації, в якій він був зав'язаний; ситуація нагадує про співрозмовника; від слів співрозмовника ми йдемо до теми розмови і, нарешті, приходимо до шуканого предмета.
Гештальтизм (від нім. образ) - друга група теорій пам'яті. Гештальт (образ) означає цілісну організацію, структуру, яка не зводиться до суми її складових.
Згідно з цим основою утворення зв'язків тут визнається організація матеріалу, яка визначає і аналогічну структуру слідів у мозку за принципом ізоформізму, тобто подібності за формою. Наприклад, портрет за штрихами.
Теорія діяльності - третій напрямок.
Експериментальне встановлено і доведено, що найпродуктивніше зв'язки утворюються і актуалізуються тоді, коли відповідний матеріал виступає як мета дії.
Характеристики цих зв'язків - тривкість і лабільність (рухомість) визначаються тим, яка значимість цих зв'язків в діяльності суб'єкта для досягнення цілей.
Принцип цієї концепції:
утворення зв'язків між різними уявленнями визначається не тим, який сам по собі запам'ятовуваний матеріал, а скоріше тим, що з ним робить суб'єкт.
Фізіологічні та фізичні теорії пам'яті
За І.П. Павловим, умовний рефлекс як акт утворення зв'язку між новим і раніше закріпленим змістом складає фізіологічну основу акту запам'ятовування.
Згідно з фізичною теорією пам'яті проходження будь-якого нервового імпульсу крізь певну групу нейронів залишає по собі фізичний слід, тобто відбуваються електричні та механічні зміни синапсів (місць стикання нервових клітин), утворюються стійкі просторово-часові нейронні структури. Тому ця теорія ще називається теорією нейронних моделей.
Біохімічна та хімічні теорії пам'яті
Існує така гіпотеза про двоступеневий характер процесу запам'ятовування:
на першій стадії (безпосередньо після дії подразника) в мозку відбувається короткочасна електрохімічна реакція, яка викликає поворотні фізіологічні зміни в клітинах;
друга стадія - це власна біохімічна реакція, пов'язана з утворенням нових білкових речовин (протеїнів).
Перша стадія триває секунди або хвилини, і її вважають фізіологічним механізмом короткочасного запам'ятовування.
Друга стадія, яка приводить до незворотних хімічних змін у клітинах, вважається механізмом довгострокової пам'яті.
Прихильники хімічних теорій пам'яті вважають, що з перебігом процесів пам'яті відбуваються різноманітні перегрупування білкових молекул нейронів, передусім нуклеїнових кислот.
Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) вважається носієм генетичної спадкової пам'яті;
рибонуклеїнова кислота (РНК) - основа онтогенетичної індивідуальної пам'яті.

Види пам'яті
1. За характером психічної активності.
Моторна пам'ять - це запам'ятовування, збереження і відтворення рухів та їхніх систем.
Ознакою доброї моторної пам'яті є фізична спритність людини, моторність у праці, те, що називають "золоті руки".
Емоційна пам'ять - це пам'ять на почуття.
Пережиті та збережені в нам'яті почуття виступають як сигнали, які або спонукають до дії, або утримують від вчинків, що викликали в минулому негативні переживання.
Саме почуття та емоції можуть виступати як "перший вузлик" у розгортанні ланцюжка асоціацій.
Образна пам'ять - це пам'ять на уявлення, на картини природи і життя, а також на звуки, запахи, смаки. Вона буває зоровою, слуховою, тактильною (дотиковою), нюховою, смаковою.
Образна пам'ять може досягати високого рівня як компенсаторний механізм у сліпих, глухих і т. д.
Ейдетична пам'ять. Ейдетичні, або наглядні, образи пам'яті - це результат збудження органів чуття зовнішніми подразниками. Ейдетичні образи подібні до уявлень тим, що виникають за відсутності предмета, але характеризуються такого деталізованою наглядністю, яка цілком недоступна звичайному уявленню.
Змістом словесно-логічної пам'яті є наші думки, втілені у форму мови.
Тому тут головна роль належить другій сигнальній системі.
Словесно-логічна пам'ять відіграє провідну роль у засвоєнні знань учнями в процесі навчання.
2. За характером мети діяльності.

Мимовільна пам'ять - це запам'ятовування та відтворення, за якого відсутня спеціальна мета щось запам'ятати чи пригадати.
Довільна пам'ять - це коли ставиться певна мета запам'ятовування і відтворення з докладанням вольового зусилля.
У цьому випадку запам'ятовування і відтворення виступають як спеціальні мнемонічні дії (від грец. запам'ятовування).
3. За тривалістю утримання інформації.
На відміну від тривалої пам'яті, для якої є характерним тривале збереження матеріалу після багаторазового його повторення і відтворення, короткочасна пам'ять характеризується дуже коротким збереженням після одноразового дуже нетривалого сприйняття і негайним відтворенням (у перші ж секунди після сприйняття матеріалу).
Оперативна пам'ять забезпечує запам'ятовування інформації, необхідної тільки для виконання певної дії.
Після одноразового прослуховування пояснень викладача у тривалій пам'яті учня залишається в середньому тільки 10 % змісту прослуханого, після самостійного читання - ЗО %, після активного спостереження навчального процесу - 50 %, а після освоєння практичними діями учнів - 90 %.

Процеси пам'яті
Запам'ятовування - це процес пам'яті, завдяки якому відбувається закріплення нового через поєднання його з набутим раніше.
Запам'ятовування завжди вибіркове. У пам'яті зберігається далеко не все, що діє на наші органи відчуття. Вибірковість пам'яті залежить від мотиву, мети, установки, діяльності особистості. Відтворення - це процес пам'яті, в результаті якого відбувається актуалізація закріпленого раніше змісту психіки через вилучення його з довгострокової пам'яті й переведення в оперативну. Відтворюючи в процесі відтворення різні етапи, можна розташувати їх у такому порядку: впізнавання, власне відтворення і пригадування. Особливе місце посідають спогади - історична пам'ять особистості.
Впізнавання - це відтворення якогось об'єкта в умовах повторного сприйняття.
Спогадання - відтворення образів нашого минулого, локалізованого в часі та просторі.
Забування - процес, протилежний запам'ятовуванню.
Забування часом допомагає "розвантажувати" пам'ять від багатьох непотрібних деталей і узагальнювати те, що запам'яталося, сприяючи його збереженню.
Забування може бути пов'язане з такими чинниками:
o дією негативної індукції, тобто сильні подразники під час запам'ятовування заважають утворенню нових зв'язків;
o впливом до- чи післядіяльності, тобто відбувається витіснення менш актуальної інформації більш актуальною (проактивне і ретроактивне гальмування);
o впливом позамежового гальмування від перенапруження відповідних клітин кори мозку.
Ремінісценція - відстрочене відтворення тимчасово забутого матеріалу. Воно може бути повнішим, ніж відразу. Спостерігається частіше у дітей, ніж у дорослих.
Збереження інформації. Чимало з того, що має для людини особливо важливе життєве значення, взагалі не забувається. Збереження завченого матеріалу після певного відтинку часу знаходиться в обернено пропорційному відношенні до обсягу цього матеріалу.
Обсяг пам'яті для цілком нового матеріалу і матеріалу, що не має сенсу (склади, числа, слова іншомовного походження, нові терміни), дорівнює магічному числу Міллера (7±2). Воно вказує на кількість одиниць інформації, яку люди зазвичай утримують в пам'яті.

Людина як біологічний і соціальний об’єкт
Дикатер вважав „Визначне знання слів і ви позбавите людство від великої кількості помилок”.
Значення терміну людина багатогранне, про що свідчить понятійний апарат наук, які вивчають Людину. Філософів цікавить людство з точки зору її становища у світі передусім як суб’єкта пізнання і творчості.
Психологія аналізує людину як цілісність психологічних процесів, властивостей і відносин і темперамент – характеру, здібностей, тобто психологія шукає стабільності характеристики психіки, які забезпечують незмінність людської природи.
Економічна наука припускає, що людина здатна на раціональний вибір, історики навпаки проявляють інтерес до того, як людина під впливом історичних факторів змінюється.
А соціологія досліджує людину як особистість, як елемент соціального життя, а також як с-во впливу на кожну особистість. Людина як частина природи є біологічним об’єктом. Людина належить до тілесних станом і фізіологічним функціям. Подібність визначається:
1. складом речовин будовою та поведінкою організму.
2. у людини є рудиментарні органи які виконують важливі функції у тварин і збереглися у людей хоча і їх не потрібно.
Людина відрізняється:
1. Характерними прямоходіння і руки пристосовані до праці.
2. Високорозвинений мозок здатний відображати світ у поняття і перетворювати його відповідно до своїх потреб, інтересів, ідеалів.
3. Свідомість, як здатність до пізнання сутності як зовнішнього світу, так і внутрішньою своєю природою.
4. Мислення та мова які виникають в результаті трудової спільної діяльності.
Зміст і характер людського життя.
Визначним способом людської діяльності, головними чинниками якого є засоби виробництва та спілкування. Отже, найголовніші відмінності між людським і тваринним світом полягають у способі життя. Тваринне життя здійснюється природним чином, а людське життя с-м соціальним.
Діяльність – це специфічний спосіб ставлення людини до світу.
Характерні ознаки діяльності людини6
- Вона діє під впливом тих чи інших мотивів для задоволення своїх потреб.
- Вона діє завдяки взаємин з навколишнім середовищем.
- Обмінюється інформацією з іншими людьми.
- Бере участь у спілкуванні.
- Саме завдяки своїм діям людина набуває певного досвіду.
- Відчуває вплив умов життя, як на рівні свого оточення (мікросередовища), так і на рівні суспільства.
- Діяльність має цілеспрямований і цілісний характер.
Потреби – це нужда, необхідність для людини того, що забезпечує її існування і самозабезпеченість.
Потреби поділяються:
- фізіологічні (відтворення людей, їжі, дихання)
- екзистенціальні: це потреба захистів в безпеці свого існування впевненості в завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантована співпраця.
- соціальні потреби: потреба життя в колективі, групі, турботу про інших та увагу про себе, та участь у суспільній діяльності.
- престижні потреби (у повазі з боку інших, у визнанні та високій оцінці своїх якостей, у службовому зростанні і т.д.).
- особисті потреби це потреба у самовираженні, у самореалізації, тобто в діяльному прояві себе як оригінальної, самостійної і творчої особистості.
- духовні потреби (потреби в нових знаннях про навколишній світ, в самопізнанні, у залученні до наук мистецтв).
Специфічним видом діяльності людини є праця. Праця – це процес, що відображає між людьми і природою, з метою виробництва матеріальних потреб.
З точки зору (ідеології) фізіологічна праця – це витрата фізичної і розумової енергії, але вона корисна і необхідна для людини. Тільки в шкідливих умовах, або при певному перенапруженні сил можуть проявитися негативні наслідки праці.
Праця людини носить свідомий характер, пристосування кінцівок до праці, використовує знаряддя праці. Людина з вимірами її суті поділяється на біологічну, психічну і соціальну „як воно живе”, характер переживання, темперамент.
Особистість – то є міра цілісності людини, яка включає в себе всю множину взаємопов’язаних характеристик і елементів.
Головною підсумковою властивістю особистості є її світогляд, а особливо компонентом є її моральність. Коли ми говоримо про життя, то необхідно розглянути протилежне поняття – смерть. З усвідомленням кінцевого людського буття можна зрозуміти і ціль життя, пізнати людини, зрозуміти те, що природа, або її Творець створили цю конкретну людину усвідомити цільність і неповторність людського життя, тому й бережливе ставлення до нього.
За Аристотелем мета людського життя блаженство називають діяльністю. Діяльність душі пізнавальна, але пізнання істини є найпривабливішою з усіх видів діяльності.
Діяльність розуму відрізняється значністю та цілісністю і містить у собі елементи, що підсилюють енергію, саме до такої мети повинна прагнути кожна людина.

19 Февраля 2008 в 18:00

Введение

Что делает человек на земле?
1. Человек всё время ведет войну с природой.
2. Постоянно производит средства производства для производства средств войны с природой.
Остановимся на первом пункте.
Что бы ни создавала природа: ландшафты, леса, воды, растительный и животный миры, климат, человек всё это разрушает. Разрушает сознательно и целенаправленно, как он это делает со структурой недр и поверхностью земли, с животным и растительным мирами, или неосознанно, разваливая структуру климата.
Природа в ответ сражается с человеком. Что бы человек ни создавал, природа стремится это уничтожить. Всё под воздействием природы ржавеет, гниет, разрушается. Наконец, сам человек зачастую становится её жертвой. Эпидемии, катаклизмы, катастрофы, даже войны - это результаты физических и психологических природных воздействий, направленных на уничтожение людей.
Аргументы природы неоспоримы и беспощадны. Человеку нечего ей противопоставить.
Люди совершают глубокие рейды во вражеские тылы, изучают механизмы природы, её слабые и сильные места, чтобы развернуть её ударную силу на её саму. Человек выпускает закованного природой дьявола из его оков: из динамита или атомных зарядов, надеясь, что он станет его верным псом в войне с природой. Но тщетно. Любое новое открытие только усиливает опасность гибели. Динамитом уничтожена четверть населения. Атомные бомбы зависли над землей. Никакое открытие не добавило ни безопасности, ни уверенности в способности человека справится с любой напастью. Наоборот, - страх жизни и смерти нарастает с ростом производимых средств защиты и противостояния. Несколько веков назад источников страха было меньше. Человек сооружает искусственный мир и уходит в него, как в кокон, стараясь намертво затворить двери. Всё в нем и вокруг его искусственно. Даже люди превратились в актеров. Но возводимые им бастионы бесполезны. Победить мать нельзя. Более того, природа сама сидит в каждом человеке и сражается с ним изнутри.
Казалось бы, здесь налицо парадокс: с одной стороны человечество - дитя природы, и следовало бы рассчитывать на материнское отношение природы к человеку, а с другой стороны, оказывается, они враги.
На самом деле никакого парадокса нет.
Человек, действительно, дитя природы, самое лучшее, только ещё совершенно маленькое, прыткое и очень глупое. Его надо воспитывать и учить пониманию законов природы. Пусть совершает глупости и от них получает удары, на том и учится. Он ещё не понимает, что его задача не строить, создавать и производить, была бы в том объективная нужда, природа сама бы всё это произвела. Его задача научиться понимать приводные механизмы своих инстинктов, страхов и желаний, понять, для чего он понадобился в этом мире, найти своё место во вселенском механизме и слиться с природой, выполняя предназначенную задачу, а не бороться с ней, отстаивая свою неуемную алчность и право на грабеж.
Тут перейдем ко второму пункту.
В естественной природе существует пирамида пищевых цепей. Эта пирамида живая, самодостаточная, в ней все уровни поддерживают друг друга. Внизу пирамиды одноклеточные бактерии, которые готовят питательный субстрат для растений. Растения воспроизводят и семян и самих себя больше, чем требуется для природного баланса. Избыток поедают травоядные животные, которые в свою очередь также размножаются в большем количестве, чем того требуется. Их поедают хищники, для ловли коих им нужен интеллект. Человек добывает и ест всё, а значит, изучает всё добываемое, усваивает логику поведения зверей, особенно хищников, усваивая, таким образом, природные уроки. Все пищевые цепочки направлены на развитие человека, а в конечном итоге - его разума.
Ум людей - это бесстрастная логика, перенятая ими от растений и животных, развитая на общении друг с другом и с окружающей средой. Логика окружающей среды доносит до людей логику всей вселенной, она органически влилась в организацию живых организмов. Мы, имеющие умные организмы, своим умом пока их понять не можем, но постепенно проникаем в эту сферу.
Едва усвоив кой-какие уроки, человек принялся изобретать то, что способствовало бы дальнейшему успеху в решении единственно понятной ему задачи - выживание, смысл которого он совершенно не понимает, и не может понять, полностью отдавшись инстинкту самосохранения.
И принялся производить средства труда. Не понимая бесперспективность этого направления, он определил его самым главным, обозначив его ростом благополучия. Теперь мы только и делаем, что производим всё новые средства производства взамен разрушающихся, а они снова разрушаются, уходят на свалку, и мы снова это же производим, и так боремся с ветряными мельницами. Сам человек стал средством труда. Питание, благоустройство, искусство, образование, медицина представляются, как необходимые условия для полноценного труда. Результат труда, - объем разрухи в природном балансе, - оценивается деньгами. Кто зарабатывает больше денег, тот более вреден. Коэффициент полезного действия человеческого труда меньше единицы, а производительность выше единицы. Это значит, что польза для человека от его труда значительно меньше, чем вред от него для природы. Получив на рубль пользы от работы, на два нанесли вред. Этот дисбаланс по мере истребления природы будет нарастать и в результате скорость разрушения начнет превышать скорость восстановления. Наступит всеобщий коллапс. Времени продвижения по выбранному пути осталось мало.
Цивилизация не имеет самоцели, она полезна лишь постольку, поскольку постоянно выдвигает растущие требования к человеческому уму, и в этом её предназначение.
Любая абсолютная ценность, придуманная людьми, ложна. Благосостояние, демократия, свободы, счастье - бессмысленные слова, которые никакой ценности для смертных людей не имеют.
Человек работает не для того, чтобы лучше жить, жить счастливо он никогда не будет, а для того, чтобы освоить знания, необходимые для продвижения по этому пути. Накопление их с уводом в потусторонний мир - в этом цель.

Общность человека со вселенной.

Каждая населенная планета формирует свой плод. Впоследствии, возможно, множество плодов объединятся в единственный, обобщенный плод, составят, как клетки, единый организм.
Как бы то ни было, во всех вариантах производство носителей или носителя Разума, организма, предельно упорядоченного по законам Высшего Разума, рождение нового Бога является конечной целью вселенной.
Процесс созревания любого плода происходит по стандартной схеме, действующей во всей вселенной. Так, человеческое женское лоно, аналог вселенского материнского пространства, насыщается тонкой духовной энергетикой из околопланетного иррационального субпространства. Эта насыщенность вызывает у женщины желание родить, притягивает, как гравитация, мужчин и провоцирует на любовные отношения, и, как свет, осеменивший пространство, семя оплодотворяет лоно. В данном случае мужчины исполняют роль звезд. Как звезды, они вырабатывают семя, и, как звезды, производят примитивные материальные ценности, необходимые для производства сознания.
Под воздействием семени духовная энергетика выходит из своего иррационального пространства элементарной духовной частицей, простейшего аналога энергоупорядоченного Бога, и наполняет ею новый плод. Так появляется человеческий детеныш с душой от достигнутого к настоящему времени состояния околопланетного сознания. Человек возникает как вся вселенная, по тем же принципам и для той же надобности. Повторяю, в природе использовано минимальное количество средств.
Маленький человек растет, развивается, как это делает вся вселенная. По мере его созревания то главное, ради чего был произведен человек - его личная духовная энергетика, названная душой, пополняется новыми знаниями законов Высшего Разума. Душа накапливает их, приводит в единый порядок, и далее, выработав свой ресурс, возвращается с этим нектаром знаний в общую духовную копилку. Физическое тело, как все ненужные тела вселенной, отправляется на расчленение в свою "черную дыру" - в могилу, откуда оно в ином виде может возвратиться для следующего формирования новых тел.
Не все люди реализуют шанс созидания душ нового уровня. Как и в случае с планетами, большинство из них остаются бездуховными. Остаются физическими телами с недоразвитыми душами. Такие мертворожденные души вместе с телами безвозвратно уходят в "черную дыру".
БАЗОВОЙ формой всего сущего является НЕРЕАЛЬНОСТЬ. Только при соединении существующих там двух базовых Начал смогли возникнуть пространство, реальность, жизнь и время. Словом, всё то, что необходимо для сдвига основополагающего кадра: предыдущего устройства нереальности. Для этого там, в нереальности стали формироваться механизмы для организации и привода в действие общей матрицы сдвига.
Назовем эти Начала одного - Источником абсолютного порядка, идущего от Высшего Разума, - Богом, и другого - Источником абсолютного хаоса - Энергией, Дьяволом.
Энергия не имеет никаких свойств, качественных признаков, её нельзя непосредственно обнаружить, измерить. Она обнаруживает себя только опосредованно, через объекты, в которых она находится. Мы не знаем, что такое энергия в чистом виде, мы только догадываемся о её существовании, анализируя поведение объектов, их структуру и делаем заключение, что где-то её больше, где-то меньше, не зная, сколько её, поскольку нет отправной точки для измерений, нет такого состояния, в котором энергия была бы равна абсолютному нулю. Мы даже не знаем всего состава характеристик, способных её выразить.
Тут позволю себе небольшое отступление. Формула, предложенная Эйнштейном по расчету энергии, относится к числу сомнительных предположений, да и то в надуманных условиях полной изоляции объектов, без учета их структуры, свойств управляющего пространства и полей, как это он делал во всех своих теоретических изысканиях, почему-то ныне признанных гениальными. Эйнштейн скорее искусный иллюзионист, чем ученый. Даже фотоэффект, за предположение которого он получил Нобелевскую премию, на самом деле был реально открыт задолго до него нашим А.Г.Столетовым.
Но далее. Энергия может быть необходимой для увязки частиц в структуры, но может быть излишней, от которой структуры пытаются избавиться. Все тела занимают энергетически минимальное положение. Энергия может быть дикой, неорганизованной, вырвавшейся из своих оков, как это бывает при взрывах и пожарах, может быть скрытной, как мы говорим - потенциальной, может быть созидательной, в виде энергии работающих машин, может быть энергией ума, управляющей созидательной энергией, может быть энергия знаний, которая сама в себе содержит знания - "умная" энергия. Энергия может быть злой и может быть доброй.
Поскольку умные правила Высшего Разума реализуются только на её теле, то только ей суждено быть носителем ума. Наконец, сам Высший Разум по существу является сгустком энергии, только предельно организованным, и благодаря этой энергии, названной волей, он вводит свои законы в рациональный мир.
Из этого следует, что в мире сражаются два вида энергии: энергия Разума и энергия хаоса, каждый из них старается победить другого.
В чем суть сражения. Высший Разум, чтобы осуществить сдвиг в своей структуре, не имея в своем арсенале другого двигателя, кроме окружающей неистовой энергии, обязан её укротить, заставить выполнить необходимую работу. Для того надо заставить её принять правила Высшего Разума, и правила сдвигающей программы, им же выработанной и по ней произвести этот сдвиг, то есть осуществить перерождение Высшего Разума. Дикая энергия, в свою очередь, стремится сбросить с себя все оковы.
В этом противостоянии источник закона единства и борьбы противоположностей. Но для этого единство надо образовать.
И оно образовалось после слияния двух Начал. С этого момента пошла история формирования жизни вселенной.
С самого начала вселенная представляла собой некоторое подобие формы и действия без ясных контуров и границ, в виде самоопределяющегося сгустка энергии в иррациональном пространстве. Так зарождался плод двух родителей.
Этот сгусток энергии, получивший первое действие в виде пульсаций, постепенно преобразовался в первичное базовое поле, породив тем первородное полевое пространство. Далее первичное поле стало трансформироваться в ряд полей. Основным из них стало то, что получило возможность расслаиваться на магнитное и электрическое, взаимно обуславливающие и всегда пребывающих в единстве. Оно образовало объемный вечно вибрирующий модуль, который мы называем рациональным пространством. Его вибрация известна ныне, как микроволновое фоновое излучение. Другие силовые поля стали образовывать подобия самоопределяющихся частных сгустков. Для этого они вычерпывали из пространства близ расположенную энергию, создавая вокруг себя энергетический вакуум, затягивающий в себя и пространство в виде магнитных и электрических полей, и любые другие виды энергии, тем формируя гравитационное поле.
В местах действия гравитационных полей была организована наиболее интенсивная подпитка энергией из нереального пространства. В этих местах, в теле рационального пространства в противовес материи стали образовываться производные субиррациональные пространства. Роль их мы увидим ниже.
Далее стояла задача формирования структуры органов вселенной и организации их работы по замкнутым циклам, необходимым для достижения конечной цели: формирования конечного вида плода.
Сейчас эта работы выглядит следующим образом.
В гравитационных полях происходит приток иррациональной энергии извне из нереального пространства. Она поступает в виде как основного поля пространства, так и в виде элементарных силовых полей, упакованных в элементарные частицы материи. Для формирования и выхода элементарных частиц из иррационального в рациональное пространство используется система их квантования. Квантовыми "стандартами" служат разночастотные фотоны света - электромагнитные кванты. Эти кванты исходят из образовавшихся источников - звезд. "Оплодотворять" пространство - основное предназначение света звезд. В местах поглощения фотонов возникают первичные элементы материи.
Отсюда далее пойдет вся стандартизация всех элементов по всей вселенной. Поскольку кванты имеют различные частотные характеристики, соответственно они произведут различающиеся первичные элементы. Это разнообразие обусловит формирование разнообразных атомов. Эти первичные элементы, передвигаясь по пространству волнами, могут проникать в существующие космические тела, тем пополняя их массу, могут объединиться в гигантские бушующие океаны, которые ныне заполняют огромные области вселенной. Они известны, как "темная материя", масса которой по некоторым оценкам составляет 90% всей массы вселенной.
Это исходный строительный материал для формирования многочисленных пылевых облаков, а из них всего организма вселенной. С производством органов расширяется и само пространство.
Гравитационные поля, откуда вышли элементы, сжимают пылевые облака, и совместно с магнитными и электрическими полями превращает их в множество торообразных сгустков, вращающихся по кругу и по образующим тора снаружи вовнутрь, образуя поляризующие оси. Дальнейшие преобразования пылевых торов формируют сфероподобные тела с движением их по орбитам. Так рождаются галактики. Энергия упаковывается в круговое организованное движение. Каждое общегалактическое объединенное гравитационно-электромагнитное поле формирует движение тел по кругу и вовнутрь с периферии к центру, уводя тела в находящуюся там "черную дыру", связывающую рациональное пространство с внешним иррациональным. Так получается круговорот материи через два пространства.
По мере созревания галактик образуются звезды - базовые фабрики по производству фотонов и атомов. В них из поступающих из пространства элементарных частиц создаются легкие атомы не тяжелее железа и из них "выстреливаются" фотоны света для "выколачивания" из пространства нового сырья. Звезды работают, пока не заполнятся произведенными элементарными атомами. Температура тел, кстати, определяется не кинетической энергией атомов, как ныне утверждает официальная наука, а вибрациями полей, в которых они пребывают. Далее эволюционным или революционным путем по законам действующих матриц звезды превращаются в планеты, назначение которых состоит в производстве тяжелых радиоактивных атомов с коротким периодом распада, а те предназначены для образования условий взрывоподобного зарождения биологической жизни. В этом общий смысл движения материи от рождения до ухода в "черную дыру". Будучи освобожденной из прежних оков в нереальном пространстве, энергия совместно с правилами опять вводится в реальный мир. На вращающемся потоке материи, вначале упрощенном, а далее всё более приобретающем организованный характер, вселенная поэтапно преобразуется до состояния, при котором образуется возможность создания органической жизни, как высшей формы организации энергии по божественным законам.
Каждая планета имеет весьма ограниченный ресурс для реализации такого процесса. В некоторых случаях это происходит, в большинстве - нет. Планеты с несостоявшимся или с истраченным ресурсом, вне зависимости от результата, подлежат уничтожению.
Необходимые для образования жизни соединения и атомы формируются в центре планеты, откуда планета обязана вынести их на поверхность. Выходя, как на земле, из северного полюса, они, претерпевая распад, переходят в воду и газы, кои составляют океаны и атмосферу. Поверхность расширяется, материки раскалываются, всё перемещается к южному полюсу, где вновь уходит в центр. Так в недрах планеты формируются руды и углеводороды, в отношении которых бытует ошибочное мнение о растительной природе их происхождения. Полагаю, что именно в северных широтах зародилась биологическая жизнь, которая далее перекочевала к югу.
Животные удивительным образом копируют процессы, совершаемые звездами и планетами, наконец, всей вселенной. Собирают в окружающем пространстве всё, что не ими рождено, заглатывают, пропускают через себя, пополняя свою массу, совершенствуя сознание, и погибают.
Повторю, смысл всех круговоротов, включая круговорот материи, заключается в последовательном воплощении программы развития через обновление структуры вселенной и её элементов и в конечном итоге - в образовании жизни на планетах. И не просто биологической жизни, а жизни, способной выработать сознание. Для того и было создано человечество, как производящий его элемент. Процесс выработки включает в себя сбор информации о действующих в мире правилах, выработка знаний и навыков их применения для разрешения конфликтов, заложенных в действии закона о единстве и борьбе противоположностей.
Выработанное людьми сознание, будучи иррациональным, со смертями людей уходит в иррациональное околопланетное субпространство, о котором я упоминал выше, концентрируется в копилке, под названием - планетарное сознание, как прообраз будущего нового Бога.